Танці за нікопольським танком корисні для здоров’я

Ще здалеку можна було почути звуки живої музики. Це на площі Незалежності, за танком знову грав духовий оркестр. Вже декілька років поспіль у літню пору кожні вихідні з п’ятої до сьомої вечора музиканти дарують настрій всім охочім.

Вдень пройшов дощик. Тож надвечір на вулиці було свіжо. Пахло першою липою. Святково вбрані жіночки та чоловіки кружляли у весняному вальсі. Більшість з них приходять на цей імпровізований танцмайданчик з усіх куточків Нікополя далеко не вперше. Вони вже давно знають, коли грає оркестр, і готуються до зустрічі з ним, немов на перше побачення. Світлі суконьки, підбори, скромні сережки, ледь підведені губи – і ось ніжний жіночий образ, спраглий до нових вражень, готовий. Чоловіки теж не пасують – на них білі сорочки, відутюжені брюки, статура підтягнута, рухи вправні та упевнені. Либонь, більшість із них ще з молодості полюбляла танцювати.

Учасники дійства самі ділять себе не тих, хто сидить, хто дивиться і хто рухається. Та всі вони отримують насолоду від гри оркестра.

Валентина Михайлівна у яскравому блакитному вбранні та з кавалером під руку – постійна відвідувачка танців за танком. Жінка зізналася:
- Я дуже люблю танцювати ще з молодих років. Особливо танго. Так, сьогодні вже не те здоров’я. Ноги болять. Але коли я приходжу сюди, то хоч на годинку забуваю про всі свої болі та хвороби. Ця музика – бальзам для моєї душі та тіла.

Так вийшло, що на танцювальну зустріч я потрапила у супроводі хлопця-музиканта, який волею долі об’їздив зі своїм бендом півсвіту. Та коли він побачив гру нашого нікопольского оркестру, дуже зрадів та здивувався:
- Це ж раритет. Я такого за час своїх подорожей не бачив. Дуже гарна ідея. Ніби повертає нас років на н-надцять назад. Так і чекаєш, що зараз вийде з-поміж інших танцівників солідна пара – вона у червоній сукні, він у чорному костюмі та з квіткою, і під звуки живого оркестру вони зійдуться у пристрасному танго...

Поки музиканти перепочивали між мелодіями, народ, що вже встиг розігрітися танцями, почав дружно співати. Ось так, майже ні з чого, нікопольці роблять собі свята.

Відділ з питань культури та туризму

Танці за нікопольським танком корисні для здоров’я

Ще здалеку можна було почути звуки живої музики. Це на площі Незалежності, за танком знову грав духовий оркестр. Вже декілька років поспіль у літню пору кожні вихідні з п’ятої до сьомої вечора музиканти дарують настрій всім охочім.

Вдень пройшов дощик. Тож надвечір на вулиці було свіжо. Пахло першою липою. Святково вбрані жіночки та чоловіки кружляли у весняному вальсі. Більшість з них приходять на цей імпровізований танцмайданчик з усіх куточків Нікополя далеко не вперше. Вони вже давно знають, коли грає оркестр, і готуються до зустрічі з ним, немов на перше побачення. Світлі суконьки, підбори, скромні сережки, ледь підведені губи – і ось ніжний жіночий образ, спраглий до нових вражень, готовий. Чоловіки теж не пасують – на них білі сорочки, відутюжені брюки, статура підтягнута, рухи вправні та упевнені. Либонь, більшість із них ще з молодості полюбляла танцювати.

Учасники дійства самі ділять себе не тих, хто сидить, хто дивиться і хто рухається. Та всі вони отримують насолоду від гри оркестра.

Валентина Михайлівна у яскравому блакитному вбранні та з кавалером під руку – постійна відвідувачка танців за танком. Жінка зізналася:

- Я дуже люблю танцювати ще з молодих років. Особливо танго. Так, сьогодні вже не те здоров’я. Ноги болять. Але коли я приходжу сюди, то хоч на годинку забуваю про всі свої болі та хвороби. Ця музика – бальзам для моєї душі та тіла.

Так вийшло, що на танцювальну зустріч я потрапила у супроводі хлопця-музиканта, який волею долі об’їздив зі своїм бендом півсвіту. Та коли він побачив гру нашого нікопольского оркестру, дуже зрадів та здивувався:

- Це ж раритет. Я такого за час своїх подорожей не бачив. Дуже гарна ідея. Ніби повертає нас років на н-надцять назад. Так і чекаєш, що зараз вийде з-поміж інших танцівників солідна пара – вона у червоній сукні, він у чорному костюмі та з квіткою, і під звуки живого оркестру вони зійдуться у пристрасному танго...

Поки музиканти перепочивали між мелодіями, народ, що вже встиг розігрітися танцями, почав дружно співати. Ось так, майже ні з чого, нікопольці роблять собі свята.

Відділ з питань культури та туризму