Оголошення

4 ЧЕРВНЯ ВШАНУЄМО ПАМ'ЯТЬ УЧАСНИКІВ ТРОЇЦЬКОГО ПОВСТАННЯ

Запрошуємо містян на мітинг, присвячений вшануванню пам’яті учасників Троїцького народного повстання у м. Нікополь.

Захід відбудеться 4 червня, у суботу, о 10.00 у парку Перемоги в районі центрального входу.

Історична довідка

Стисла інформаційна довідка про Троїцьке повстання 1919 р.

У кінці січня 1919 р. війська Червоної Армії Радянської Росії під час війни з Українською Народною Республікою захопили Катеринославську губернію, у т.ч. і Нікополь.

За їх підтримки місцеві більшовики 06 лютого 1919 р. створили воєнно-революційний комітет. За його рішенням був організований і проведений ІІ-й з’їзд місцевих рад, який відбувся 16 лютого 1919 р. На з’їзді більшовики, які створили Нікопольський райком КП(б)У на чолі з Куксіним М.Н. та представником ЦК Російської КП(б) Ковальовим-Остроуховим С.П., проголосили радянську владу і організували створення Нікопольської ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів та її виконавчі органи, у яких вони посідали керівне становище.

За директивами ЦК Компартії (більшовиків) України та вищих органів влади Української СРР комуністичне керівництво Нікопольського краю запровадило політику військового комунізму щодо його населення. Відбувались широкомасштабні заходи по вилученню продовольчих товарів, у першу чергу хліба у селян.
Для населення була введена карткова система: борошно видавали не більше 20 фунтів на місяць (1 фунт – 400 г. Прим. автора) Вже в травні 1919 р. Нікополь був на межі голоду, оскільки вилучений хліб вивозився до Радянської Росії або передавався частково до частин її Червоної Армії, які були в Україні. Практично всі заводи і майстерні Нікополя припинили роботу, оскільки не було надходжень сировини і збуту товарів. Робітників масово звільняли, оскільки не було нічим платити за роботу. На 20 травня 1919 р. 80% всіх промислових робітників Нікополя були безробітні.

Комуністична влада Нікопольського краю націоналізувала майно і активи всіх банківських та кредитних установ, представників заможних класів обклали надзвичайними податками, Радянські і комуністичні чиновники конфіскували у них їх майно, коштовності і гроші. Всього було зібрано цінностей на суму 1200000-1300000 рублів.

Згодом представники комуністично-радянської влади почали брати на облік письмові столи, дрова, вугілля, коней тощо. Спеціальними наказами було заборонено рубати ліс, мисливство, збір яєць із гнізд, вивезення домашнього інвентарю за межі міста.

Під час проведення реквізиції і облав представники влади здійснювали арешти, а військовий комісар Т.Кріпак - пограбування людей, арешти, пияцтво із насильством щодо осіб жіночої статі тощо.

У квітні 1919 р. виконком Нікопольської ради Р.С.Ч.Д. вирішив провести загальний перепис населення краю і провести інвентаризацію його майна. Дії радянських чиновників 26 квітня 1919 р., які почали на с.Лапинка перепис, викликало протест селян аж до фізичної протидії.

Нікопольський райком КП(б)У та виконком ради отримав вказівку провести мобілізаційні заходи для надання допомоги військам Червоної Армії в Україні, які отримали наказ розпочати війну проти Румунії, щоб прорватися по її території до Радянської Угорської Республіки. Частина радянських військ на чолі з отаманом Григорьєвим почали антикомуністичне повстання.

В безпосередній близькості від Нікополя розгорнулися воєнні дії. Частини Червоної Армії під час перебування у Нікополі під приводом реквізиції зброї у населення та за сприяння відповідальних партійних і радянських працівників грабували селян. Це привело до створення загонів селянської самооборони у с.Лапинка та інших.

Представники комуністично-радянської влади Нікопольського краю отримали до виконання рішення Всеукраїнського з’їзду виконкомів сільських і міських рад, який зобов’язував провести тиждень постачання у Червону армію від кожної волості за твердими цінами борошна, м’яса, сала, масла, овочів тощо, а також надати додаткову продовольчу допомогу Червоному Петрограду і Донбасу.

В ніч з 7-го на 8-е червня 1919 р. на Лапинку були послані патрулі загонів Нікопольської ради Р.С.Ч.Д. Їх зустріли застави селян, які відкрили по ним вогонь із гвинтівок і рушниць. На світанку 8 червня 1919 р., коли був День Святої Трійці над Нікополем закалатали дзвони церков. Тисячі мешканців Лапинки, Довгалівки, Сулицького, Новопавлівки рушили до центру Нікополя. Почалося народне повстання проти комуністично-радянської влади.

Повстанці захопили приміщення райкому КП(б)У та виконкому, роззброїли загін піхоти при Нікопольському військкоматі (100 чол.), загін піхоти при військовій комендатурі м.Нікополя (200 чол.), загін нікопольських чекістів (60 чол.), комуністичний загін при штабі оборони (40 чол.)

Керівники комуністично-радянської влади на оперативній нараді ухвалили рішення перейти на нелегальне становище і вибиратися групами і поодинці із Нікополя. Група комуністів і червоноармійців з боєм пробилася до станції Нікополь, захопили паровоз і втекла до Олександрівська. Інші загинули у бою або потрапили до рук повстанців під час бойових дій. Були вбиті начальник штаба оборони Антипов В.Г., командир взводу Круг Д., комендант ЧК Ф.Антонов та інші. Повстанці створили Нікопольську тимчасову селянсько-робітничу комісію на чолі з головою Кирилом Петренком.

За рішенням народного суду за моральне і фізичне насильство над населенням Нікопольського краю були розстріляні Куксін М.Н., Ковальов-Остроухов С.П., військовий комісар Кріпак Т., зав.відділом освіти Євдокимова С., член президії виконкому Дідик І. та інші. Близько 600 червоноармійців, міліціонерів, радянських службовців, членів компартії були захоплені в полон або арештовані і утримувалися повстанцями на баржі.

Повстання у Нікополі підтримало населення Нікопольського краю, зокрема сел. Олексіївка, Капулівка, Покровське, Перевізські хутори. Керівники повстання створили 5-ти тисячній загін піхоти та 3 тисячний загін кінноти, хоча їх озброєння було із вил, сокир, ломів, палиць. Вогнепальної зброї було дуже обмаль. Керівництво повстанців виступило із закликами не тільки встановлення влади демократично обраних робітничих та селянських рад, але й незалежної Української Народної Республіки.

Командування Червоної Армії в Олександрівську ухвалило рішення відправити каральну експедицію до Нікополя. У її складі були 3-й інтернаціональний полк із латишів, угорців, німців, китайців, бронепотяг «Товариш Ленин», загін піхоти, нікопольський загін. Загальне командування здійснював Булгаков.

Під час свого наступу під прикриттям артилерійського вогню підрозділи Червоної Армії прорвали оборону повстанців під ст.Мирова. До ст.Нікополя підійшов бронепотяг, якій почав обстріл міста. Спроба його знищити була безуспішною. Атаки на нього були розсіяні артилерійським та кулеметним вогнем, під час якого загинуло близько тисячі нікопольських повстанців.

В цей час в тил повстанців приховано пройшов загін китайських інтернаціоналістів. Він наніс удари по головним пунктам їх оборони. Практично беззбройні повстанці були розгромлені.

Після відновлення комуністично - радянської влади в Нікополі переможці влаштували червоний терор проти населення Нікопольського краю. Нікопольський військово-революційний комітет створив спеціальну комісію про розслідування Троїцького повстання. Захоплених в полон та заарештованих повстанців із звинувачувальним матеріалом передавали до прибувшого до Нікополя воєнного трибуналу 14-ї армії Радянської Росії. Як правило повстанців розстрілювали. Місце їх розстрілів невідомо. Троїцьке повстання нікопольських робітників і селян, що тривало з 8-го червня 1919 р. по 14-те червня 1919 р., було жорстоко придушено і потоплено в крові. Воно було одним з 328 повстань, які відбулися у червні-липні 1919 р. на Київщині, Поділлі, Катеринославщині, Херсонщині проти панування Російської компартії над Україною і це було однією з причин падіння більшовицької Української СРР у 1919 р.

Згідно закону України від 9 квітня 2016 року «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ ст.» на учасників Троїцького повстання поширюється дія цього закону.

Враховуючи, що у ХХ ст. під час воєнних дій було знищено багато архівних документів з даного питання у Нікополі та Дніпропетровському обласному державному архіві тощо необхідно провести додаткову науково-пошукову роботу.

М.П.Жуковський

заступник директора Нікопольського
краєзнавчого музею з наукової роботи