|
There are no translations available.
Глядченко В.
Заслужений журналіст України
м. Нікополь, Україна
Жуковський М.
Голова Нікопольської міської організації
Всеукраїнської спілки краєзнавців,
заступник директора Нікопольського
державного краєзнавчого музею
з наукової роботи
м. Нікополь, Україна
Фото: Хмаров В.
Нікопольський район Дніпропетровської області
Нікопольщина, як і вся Україна, вступила у третє тисячоліття з чіткою економічною і соціальною орієнтацією. Ми щасливі з того, що маємо нагоду втілювати надії і прагнення багатьох поколінь наших предків - запорозьких козаків,  найголовнішою з яких завжди була розбудова власної держави. Міцної економічно, незалежної політично, наповнену високою духовністю. Нікопольщина славна своєю історією. Тут збереглася пам'ять про скіфсько-сарматські часи; наш край був центром запорозького козацтва; героїчною сторінкою вписано у літопис Нікопольсько-криворізька операція під час Великої Вітчизняної війни. Славетність нашої історії знаходить свій відбиток у трудових буднях жителів району. Нікопольщина традиційно займає провідні місця в області по соціально-економічному розвитку, запровадженню нових та передових методів господарювання, задоволенню сільських трудівників у соціальних, духовних і культурних потребах.
Виконавча і представницька влади району роблять все, щоб примножити надбане пращурами, створити умови для розвитку особистості. Все це робиться справжніми патріотами, людьми небайдужими до своєї землі.
Ми сьогодні господарі своєї землі, в наших силах зробити життя в кожному домі, сім'ї, районі і в державі багатим і ошатним.
Приїздіть на Нікопольщину! Ми завжди раді гостям!
Нікопольський район - адміністративно територіальна одиниця у південно-західній частині Дніпропетровської області. Центр - місто обласного підпорядкування Нікополь.
Площа району - 1 957 кв. км. За станом на 1.01.2001 року населення становить близько 46 тис. чоловік (місто Нікополь - 148 тис). З них чоловіків 48%, жінок - 52%. Пенсіонерів понад 14 тис. чоловік, більше 3 тисяч - діти дошкільного віку.
Нікопольський район перетинають електрифіковані залізничні магістралі: Кривий Ріг - Запоріжжя, Апостолове - Нижньодніпровськ; є залізничні станції: Нікополь, Лошкарівка, Чортомлик, Павлопілля; автошляхи республіканського значення: Кіровоград - Запоріжжя, Дніпропетровськ - Нікополь, Нікополь -Щорськ (довжина автомобільних доріг району - 837 км).
На півночі район межує із Солонянським районом, на заході з Апостоловським і Софіївським, містом Орджонікідзе, на сході - з Томаківським районом та містом Марганцем.
На території району протікають річка Базавлук з притоками Кам'янка, Солона та річка Томаківка; південна частина Нікопольщини омивається водами Каховського водосховища. До цього тут були Нижньодніпровські плавні, які були чудовим місцем зосередження флори і фауни півдня України.
Нікопольщина багата корисними копалинами. Світове значення мають родовища марганцевої руди. Є запаси бокситів, вапняків, гранітів і золота. Нікопольщина входить до південного посушливого, теплого агропромислового регіону. Розташована в степовій зоні, грунти чорноземні, поверхня здебільшого рівнинна, місцями розчленована ярами та балками. Клімат - помірно-континентальний. Літо в основному жарке і сухе, зима м'яка і малосніжна. Основні породи дерев - дуб, біла акація, клен.
Адміністративно-територіальний поділ
Витоки району відносяться до 20-х років. У 1921 році виник Нікопольський повіт з чотирнадцяти волостей. У результаті адміністративно-територіальної реформи з 1923 р. існують Нікопольський та Шолоховський райони.
У середині 20-х років вони об'єднуються у Нікополь-Мангановий район, який проіснував до 1934 року. Після цього керівництво районом здійснював Нікопольський міськвиконком. Наприкінці 30-х років утворився Чкаловський район. Північно-західні сільради ввійшли до складу Сталіндорфського району.
У 1946 р. Чкаловський район перейменований на Нікопольський. На початку 60-х Нікопольський район об'єднався із Томаківським.
З січня 1965 року Нікопольський район має сучасний адміністративно-територіальний поділ.
У районі 68 населених пунктів, підпорядкованих одній селищній і 15 сільським радам, дворів 15 657. Практично більшість сіл засновані наприкінці XVIII - першій половині XIX ст.
До 1859 року загальна кількість населених пунктів в межах сучасного району була 29 з населенням близько 20 тис. чоловік.
Переселенцями з Курської губернії була заснована с. Дмитрівка (1857 р.). Після ліквідації кріпосного права виникла у 60-х роках XIX століття с. Кудашівка (нині с. Криничувате) і с. Чистопіль (нині с. Кірове).
Після ліквідації у 1775 р. Війська Запорозького низового Нова Січ була перейменована на місто Покровськ, а з 1782 р. воно стало власністю князя О.О.В'яземського.
У кінці 70-80-х років XVIII століття після знищення козацьких зимівників, були утворені поміщицькі села Капулівка, Червоногригорівка, Лошкарівка, Сулицьке, Лиманське, Олексіївка, Городище, Іванівка, Олександрівка, Криничувате.
Нині на території району діє одна селищна - Червоногригорівська рада та 15 сільських рад - Шолоховська, Новософіївська, Криничуватська, Дмитрівська, Придніпровська, Південна, Лошкарівська, Павлопільська, Шевченківська, Покровська, Першотравневська, Менжинс ка, Кіровська, Чкаловська, Новоіванівська.
Районна рада представлена 48 депутатами. Голова районної ради Віктор Дмитрович Туревич.
Наша давня історія
Археологічні і антропологічні дослідження краю свідчать про надзвичайно велику кількість пам'яток та строкатий етнічний склад давнього населення.
Перші поселення на Нікопольщині починаються у добу неоліту. Це підтверджується розкопками у с. Капулівці поховань дніпро-донецької культури IV тис. -сер. III тис. до н.е. Були виявлені також пам'ятки доби енеоліту – середньостогівської культури у с. Капулівці, Новопавлівці; Нижньо-михайлівської культури - с. Капулівці, Чкаловому (курган Довга Могила).
Доба ранньої бронзи (ХVII-XV до н.е.) представлена могильниками та поселеннями ямної культури - індоєвропейських племен скотарів, виявлених у Червоногригорівці, Нікополі, Капулівці, Хмельницькому; кемі-обінської культури - в Нікополі; катакомбної культури -Нікополі, Хмельницькому, Чкаловому.
До часів середньої бронзи (XV-XIII ст. до н.е.) належать пам'ятки культури багатопружкової кераміки, досліджені біля с. Хмельницького, до періоду пізньої бронзи (ХІІІ-ІХ ст. до н.е.) пам'ятки зрубної культури в Нікополі, с. Чкаловому та ін. селах.
Протягом ХІХ-ХХ ст. були широко досліджені пам'ятки Іраномовних царських скіфів-кочівників VІ-ІІІ ст. до н.е. в районі міста Нікополя, сіл Капулівки, Кірового, Червоногригорівки, Чкалового, Ізобільного, міста Орджонікідзе. Серед них слід назвати селища скіфів біля Капулівки, Покровського та Кам'янського Городища на лівому березі Дніпра навпроти сучасного Нікополя, яке вчені визнають за адміністративний, торговий, ремісничий центр скіфської держави ІV-III ст. до н.е. На території району - одне з найбільших зосереджень скіфських поховальних пам'яток, у т.ч. царських (V-ІІІ ст. до н.е.). Серед них курган Чортомлик, де у 1862-1863 рр. професором І.Є.Забеліним було знайдено поховання скіфського царя з дружиною - Товста могила, де у 1971 році археолог Б. Мозолевський дослідив непограбоване поховання царської скіф'янки і знайшов золоту нагрудну прикрасу – пектораль. У 1991 році Б. Мозолевський дослідив у Соболевій могилі багате непограбоване поховання скіфського жерця.
На думку вчених-археологів, на території краю був розташований Геррос - некрополь скіфських царів, вождів, воїнів.
В районі міста Нікополя, С.Хмельницького, с. Нагорного знайдені пам'ятники наступників скіфів - близьких їм за походженням сарматів, що належать до І-ІІ ст. н.е.
У ІІ-ІV ст. н.е. територію нашого краю зайняли представники поліетнічної черняхівської культури, де панівне становище займали германські племена готів.
У V-VІІІ ст. на території краю перебували кочові народи - гуни, авари, болгари, хозари, у IX - середині XI ст. - печеніги, середині XI -30-х роках XIII ст. - половці. З 1237 року територія краю знаходилася у складі західного улусу Ногайської орди татар. У 1399 році цей регіон у них відвоював великий князь Литви Вітовт, але татари відбили згодом його.
Козацька доба
Звідси воля розлилася на всю Україну...
М.Гоголь
У кінці XV ст. землі нижче Дніпровських порогів та о. Хортиці стають об'єктом колонізації уходників - мешканців Черкащини, Канівщини, Київщини, які займалися промислами. На берегах р. Базавлук, Кам'янки, Томаківки, дніпровських островах у плавнях Великого Лугу вони будували для свого захисту і збереження продуктів - промислові укріплення - "засіки", які згодом стали називатися "Січ". Освоєння краю супроводжувалося організацією козацького самоврядування на Запорожжі та збройною боротьбою з турецько-татарською агресією проти України та інших християнських народів Східної Європи. Воєнно-політична необхідність призвела до виникнення у середині XVI ст. Запорозької Січі - міста - фортеці і адміністративного центру українського козацтва за порогами Дніпра, що започатковувало нову добу в історії України.
Протягом більше як 200 років на території сучасної Нікопольщини знаходилися п'ять із восьми Запорозьких Січей (більшість з них, на жаль, нині перебувають під водами Каховського водосховища). Перша козацька Січ виникла на о. Томаківка (у 2 км від сучасної Червоногригорівки). У другій половині XVI ст. на Томаківській Січі були організовані і проведені проти турків і татар десятки морських і сухопутних походів, було сформовано Військо Запорозьке, а на його засадах було організовано реєстрове козацтво.
У зв'язку з руйнацією Томаківської Січі татарами у 1593 р. запорожці перенесли Січ на о. Базавлук, що перебував у районі сучасного села Капулівки. Десятки успішних бойових походів запорожців проти турків і татар у кінці XVI - першій половині XVII ст. перетворили Запорозьку Січ на важливого учасника міжнародних відносин і міждержавних коаліцій у Східній Європі.
Базавлуцька Січ була центром антипольських козацьких повстань. Після поразки козацького повстання у 1638 р. Базавлуцька Січ була зруйнована, а її флот спалено.
У 1639 році на Микитиному Розі козаки збудували сторожову фортецю, яка відома як Микитинська Запорозька Січ (нині територія міста Нікополя). Тут у січні 1648 р. почалося козацьке повстання під проводом Б.Хмельницького проти поляків. 19 квітня 1648 року Велика козацька рада обрала Богдана Хмельницького гетьманом Війська Запорозького. Звідси почалася Велика національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.
У 1652 р. Запорозька Січ була перенесена з Микитиного Рогу на Чортомлицький, що став згодом островом у гирлі р. Чортомлик (поруч з територією сучасної Капулівки).
Саме тут, на Чортомлицькій Січі у 50-70-х рр. XVII ст. неодноразово (за іншими переказами 15) кошовим отаманом обирався І.Д.Сірко, який здійснив понад 50 успішних походів проти турків, татар і поляків. Чортомлицька Січ була знищена у травні 1709 року російськими військами за участь запорожців на чолі з кошовим отаманом К.Гордієнком у антиросійському повстанні гетьмана України І.Мазепи.
У березні 1734 році після повернення Війська Запорозького Низового під протекторат Російської імперії (з 1711 по 1733 рр. територія краю була під протекторатом кримського хана) козаки заснували Нову Січ на річці Підпільній (нині с. Покровське). У 50-70-х рр. XVIII ст. з ініціативи кошового отамана П. Калнишевського утворюються зимівники на річках Базавлук, Солоній, Томаківці, по правому березі Дніпра.
Зміцнення економічної незалежності Запорожжя, зростання населення на вільних від кріпацтва землях, участь запорожців у гайдамаччині, вплив Січі на формування політичної свідомості українського народу стали перепоною колоніальній політиці Російської Імперії стосовно України. Саме з огляду на це за наказом Катерини II стотисячна російська армія у червні 1775 р. окупувала територію Запорожжя, роззброїла Військо Запорозьке Низове у Січі. Кошова старшина запорожців була заарештована і відправлена на заслання. Маніфестом Катерини II від 3 серпня 1775 року було оголошено про знищення Війська Запорозького Низового.
Минуло від тих часів майже 250 років. Зійшовши з історичної арени, козацтво залишило по собі яскравий слід. Це була, безумовно, героїчна епоха в історії краю, всього українського народу. Саме запорожці заклали підвалини свободолюбства, формування стосунків із православною церквою, писемності, мистецтва, торгівлі, військової майстерності, культури і побуту. Все це в умовах розбудови нашої молодої незалежної України стало доброю підмогою в наповненні повнокровністю нашого життя.
Лицар Запорожжя
З іменем Івана Сірка пов'язана найгероїчніша доба в літописі Запорозької Січі. Упродовж двадцяти років він не покладав ратної зброї, проявляючи надзвичайний військовий хист, безприкладне лицарство, завзято відстоюючи козацьку волю, стародавні запорозькі звичаї і цілковите самоврядування України. Івана Сірка п'ятнадцять разів обирали кошовим отаманом, чого споконвіку на Запорожжі не було.
Народився Іван Дмитрович Сірко близько 1600 р. Як військовий діяч вперше згадується у 1659 р. як кальницький полковник. До цього часу він набув достатнього військового та дипломатичного досвіду. Відомо, що в 1646 році разом з Б.Хмельницьким він побував у Франції, де в складі армії принца Конде з 2 000 козаками воював під Дюнкертом.
Брав участь у Національно-визвольній війні українського народу 1648-1657 рр. У кінці 50-х років XVII ст. очолювані ним загони козаків здійснили успішні походи на турецькі укріплення в пониззі Дніпра та на Перекопському перешийку. В 1664-1665 рр. очолив чотири походи проти Кримського ханства.
За намовою гетьмана Самойловича у 1672 р. московський царський уряд заслав І.Сірка до Тобольська, але в умовах загострення стосунків з Туреччиною, за проханням запорожців і польського короля, його було повернуто із заслання через декілька місяців. У середині 70-х років XVII ст. запорожці Чортомлицької Січі на чолі з І.Сірком здійснили багато походів на Крим та турецькі володіння. У 1675 р. турецький султан послав проти них на Січ 15-тисячний корпус яничар. Але турки були розбиті в ніч на Різдво у самій Січі. Наприкінці 70-х XVII ст. І.Сірко очолив козаків, які брали участь у спільних діях російських військ та козацьких городових полків проти навали 200 тис. турецько-татарської армії на Правобережну Україну.
І.Сірко постійно вів активну політичну діяльність і підтримував Б.Хмельницького, тимчасово - П.Дорошенка, був опозиційно налаштованим до гетьманів І.Виговського, П.Тетері, П. Суховія.
Він відстоював політичну самостійність Запорозької Січі, балансуючи між Польщею та Московською державою. Навесні 1680 р. розпочинає підготовку до нового походу на Крим, але довгі роки бойового життя, численні старі рани та хвороби стали на перешкоді. 1 серпня 1680 р. старий вояка помер.
У численних народних думах, піснях, переказах І.Сірка оспівано як безстрашного воїна, завдяки зусиллям якого здобули волю тисячі захоплених татарами у полон українських бранців. За одним із таких переказів, Сірко з козаками склали зухвалого листа турецькому султану у відповідь на його вимогу підкоритися Туреччині. Це стало сюжетом відомої картини І.Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султанові".
Кошовий отаман був похований 2 серпня 1680 року на військовому цвинтарі Чортомлицької Січі з відданням всіх останніх почестей. У 1734 р. на могилі була встановлена надгробна плита.
В 1909 р. ділянка землі з могилою Сірка була викуплена Д.Яворницьким, а в 1956 р. - встановлено бронзове погруддя. Постановою Уряду України від 21 липня 1965 р. могила отамана була взята на Державний облік та під охорону держави як пам'ятка історії республіканського значення.
23-24 листопада 1967 р. у зв'язку з руйнуванням берега біля могили водами Каховського водосховища було проведено перепоховання останків в інше місце-курган за 1 км на північ від Капулівки. При цьому археолог Дніпропетровського історичного музею Л. Крилова вилучила череп І.Сірка із домовини. Пізніше його було передано у лабораторію пластичної реконструкції Інституту етнографії АН СРСР (м. Москва) для відтворення зовнішнього виду померлого. Здійснена антропологічна реконструкція була розтиражована і по ній у 1980 р. було зроблено й встановлено на постамент могили І.Сірка нове погруддя.
Відлити пам'ятник було доручено фахівцям Нікопольської райсільгосптехніки (керуючий Л. Ганніч).
Старе погруддя, яке було виготовлене з портрета І.Сірка, зображеного на картині І.Рєпіна «Запорожці», з ініціативи місцевого вчителя -краєзнавця Л.Бурди було встановлено на території Капулівської школи. Під час святкування 500-річчя українського козацтва у с. Капулівці було оголошено, що череп буде допохований у могилу. Але цього не було зроблено. А рішенням сесії Нікопольської райради у 1997 р. він був переданий у Дніпропетровський історичний музей.
І лише у 2000 році з ініціативи місцевих органів влади, громадськості, за активної підтримки голови облдержадміністрації М.А.Швеця було вирішено долю черепа кошового отамана Війська Запорозького І.Сірка.
При активній підтримці Нікопольської райдержадміністрації (голова В.Євтушенко) було прийнято рішення про реконструкцію могили і перетворення місця поховання у меморіальний комплекс. При сприянні ВАТ "НЗФ" (голова правління В.С.Куцин), ВАТ "НПТЗ" (голова правління О.Л.Неустроєв), Орджонікідзевського ГЗК (голова правління В.В.Постоловський), ПАФ "Славутич" (директор М.Г.Письменний), ДП "Ера-1" (директор С.А. Столбченко), Укртелекому (начальник М.І.Жуковець), РЕМ (директор А.Д. Карась), РайШРБУ (начальник М.М. Люленцев) та ін. було здійснено реконструкцію меморіалу, а згодом 21 серпня 2000 р. - перепоховання останків кошового отамана І.Сірка. Здійснено це було згідно з християнськими та запорозькими традиціями.
Доля подарувала І.Сірку при житті гучну військову славу, а після смерті - життя в легендах, думах, піснях та вдячну пам'ять нащадків. "Та не буде щастя Україні, доки останки великого полководця блукатимуть світом", - стверджує народна легенда. Саме тому, бажаючи добра своїй країні і народу, вшановуючи пам'ять того, хто стояв біля джерел незалежності України, і перепоховано останки Івана Сірка.
А люди поряд, хто б не йшов,
Стишають крок в величній шані.
Тут наша честь, тут наша слава.
Тут волі син спокій знайшов.
На зламі двох століть
Важливе значення для промислового розвитку району мало відкриття у 1883 р. на річці Солоній родовищ марганцевої руди. У 1886 р. була відкрита перша копальня.
На початку XX століття на території краю було 10 волостей (Городищенська, Червоногригорівська, Нікопольська, Новопавлівська, Олексіївська, Покровська, Шолоховська, Новософіївська, Борисівська, Лошкарівська). У їхньому складі було 44 населених пункти. На Нікопольщині з'являються компактно поселені німці, євреї, росіяни.
Населення краю бере активну участь у подіях 1917-1918 рр. Мешканці сіл Покровського, Капулівки, Перевізьких Хуторів, Лошкарівки, Новоіванівки у своїй більшості підтримали на виборах до Всеукраїнських установчих зборів у грудні 1917 року Селянську Спілку та Українську партію соціалістів-революціонерів, жителі Борисівки і Дмитрівки - партію більшовиків.
Взимку 1918 р. на території краю була встановлена радянська влада, весною того ж року відновлена влада Української Народної Республіки, яку змінила Українська Держава. В листопаді 1918 р. владу гетьмана П.Скоропадського було скасовано і відновлено знову владу УНР. У лютому 1919 р. на Нікопольщині була встановлена радянська влада. Формуються органи місцевої влади. Але у серпні 1919 року під наступом денікінців процес утворення району був припинений.
Весною 1920 року Катеринославський губком КП(б)У для налагодження своєї роботи на селі утворив Нікопольський район як складову частину Катеринославського повіту. 12 жовтня 1921 року ВУЦВК УРСР прийняв постанову "Про перейменування Нікопольського району у Нікопольський повіт Катеринославської губернії" з метою більш зручного адміністративного управління та керівництва південно-рудною промисловістю.
17 жовтня 1921 року Центральна адміністративно-територіальна комісія при НКВС УРСР ухвалила склад Нікопольського повіту з 14 волостей.
Згідно з постановою ВУЦВК УРСР від 13 лютого 1923 року був проведений адміністративно-територіальний поділ республіки на округи і райони. У Криворізькому окрузі були утворені Нікопольський район (9 сільрад з 48 населеними пунктами) із загальною кількістю населення 42 713 чоловік та Шолоховський район (12 сільрад з 83 населеними пунктами) з кількістю населення 26 928 чоловік.
У 1923 році завершується відбудова нікопольських марганцевих шахт. До 1930 року видобуток марганцю на Нікопольщині складав 100 відсотків по УРСР та 64 відсотки в СРСР.
У 1928 році відбулося об'єднання Нікопольського та Шолоховського районів в один під назвою Нікопольський (Нікополь-Мангановий) з площею 1 457 кв. км.
В 1930 році він нараховував 126 населених пунктів з населенням 84 966 чоловік (до складу району входив і м. Нікополь).
У 1930-1934 роках в Нікопольському районі відбулася суцільна колективізація. Якщо у 1930 році в колгоспах було об'єднано 3 588 селянських господарств (31,7%), то у 1934 році в колгоспах було 6 177 таких господарств (92,5%).
Більше 4 тисяч господарств були розкуркулені. До 1934 року 104 товариства спільної обробки землі та 82 сільгоспартілі були реорганізовані у 55 колгоспів, дві комуни (залишились), кількість радгоспів зросла з 2 до 4. Утворилося З МТС. За цей же період кількість тракторів зросла з 64 до 206. Надійшли перші 25 комбайнів.
За даними Нікопольського товариства "Меморіал" внаслідок насильницьких дій місцевих органів влади, голодомору 1932-1933 рр. на Нікопольщині загинуло до 7 тис. чоловік. Особливо від голоду постраждали Олексіївка, Капулівка, Червоногригорівка, Кірове, Шолохове, Криничувате, Маринопіль, Старозаводське, Кисличувате, Новоіванівка.
У 1932 р. Нікопольський район увійшов до складу новоутвореної Дніпропетровської області. У 1934 р. Нікополь-Мангановий район було ліквідовано. Сільськими населеними пунктами керували нікопольські міські органи влади. В 1938 році зі східних робітничих селищ шахтарів було утворено місто обласного підпорядкування Марганець (25 тис. чол.). У 1940 р. був організований Чкаловський район з центром в с. Чкаловому.
На початок 1941 року територія Чкаловського району складала 1 582,5 км, населення 38 253 чол. (серед них українців 83,48%, росіян - 13,4%, німців - 1,9%, євреїв - 0,8%).
На території Чкаловського району було 15 сільських рад, 65 населених пунктів, 61 колгосп та 3 радгоспи, З МТС (Нікопольська, Ново-іванівська, Шолоховська). У господарствах було 19 легкових та 225 вантажних машин, 310 тракторів. У колгоспах і радгоспах була 61 молочнотоварна ферма з 8 720 коровами. За вагомі досягнення у праці на ВДНГ СРСР були передставлені у 1939 році - 230 трудівників району, у 1940 - 397 чол.
Поблизу ст. Чортомлик працювали два великих марганцевих рудники - ім. Кагановича та Орджонікідзе. В селах Чкаловому, Дмитрівці, Новоіванівці, Капулівці, Олексіївці було розгорнуто виробництво будматеріалів (цегли, черепиці).
На початку 1941 року в районі було 36 початкових, 9 неповних і З середні школи. Кожна центральна садиба сільради мала медичний пункт - амбулаторію, в с. Шолоховому - працювала лікарня на 60 місць, у Дмитрівці - на 12 місць. Медичну допомогу надавали 4 лікарі, 19 медсестер, 18 санітарок. У селах району працювало 18 клубів і 31 хата-читальня, торговельна мережа складалася із 19 універмагів та 46 крамниць. Районна газета виходила накладом більше як 4 тис. примірників. Вже на той час райцентр мав телефонний зв'язок із сільськими радами, діяли дві телефонні станції на рудниках.
Тривожними стали часи з того моменту, коли 1 вересня 1939 р. у Європі спалахнула Друга світова війна. Тисячі нікопольців були мобілізовані у вересні 1939 р. до лав 176-ї стрілецької дивізії, яка брала участь у поході Червоної Армії у Західну Україну. Багато нікопольців стали учасниками бойових дій у радянсько-фінській війні 1939-1940 рр., вступі Червоної Армії у Бесарабію та Прибалтику в червні 1940 р. Весною 1941 р. Нікопольський об'єднаний райвійськкомат почав мобілізацію мешканців міста і району до лав 206-ї стрілецької дивізії, яка формувалася у м. Нікополі. А попереду був фатальний день 22 червня 1941 року.
Агропромисловий комплекс
Родючі землі, сприятливі кліматичні умови, рівнинна поверхня рельєфу дають можливість вирощувати високі врожаї зернових, технічних та кормових культур, різних овочів та фруктів.
Основна спеціалізація аграрного сектора району - виробництво зерна, питома вага якого у валовому виробництві становить 57%, та тваринницької продукції м'ясомолочного напряму, що складає 43%.
У сільськогосподарському виробництві використовується близько 120 тис. га сільгоспугідь, з яких понад 100 тис. га рілля. Зрошуваних площ - 19,5 тис. га. Під садами зайнято 1 783 гектари.
У структурі посівних площ майже 50% займають зернові. Найбільші площі відводяться під озиму пшеницю (66%). Кормовий клин займає 25%. Агропромисловий комплекс району зорієнтовано на розвиток і зростання обсягів сільськогосподарського виробництва, конкурентоспроможної продукції, перетворення його на високоефективну галузь, поглиблення економічних реформ, забезпечення соціального захисту селян.
Втілення в життя указів Президента України Л.Кучми з питань аграрного сектора економіки прискорило ринкові перетворення на Нікопольщині.
При реформуванні в основному збережено цілісність земельних і майнових комплексів, створено 32 товариства з обмеженою відповідальністю, 8 приватних підприємств, одне дочірнє підприємство, 59 фермерських і 193 індивідуальних господарства. Власниками землі стали 17 630 селян, 90% з яких здали землю в оренду, отримали землю понад 3 тис. працівників соціальної сфери.
Створення агроформувань на приватній основі, списання державних боргів, введення єдиного (фіксованого) податку та пільгового кредитування і сприятливої цінової політики дало можливість отримати позитивні результати від реформування. У два рази стало більше прибуткових агроформувань.
З метою збільшення виробництва продукції в районі розроблені і планомірно реалізуються програми "Зерно", "Технічні культури", "Корми", "Овочі і картопля".
Напрацьовано оптимальну структуру посівів, під особливим контролем знаходяться питання дотримання сівозмін, площ під чорними парами, багаторічними травами та горохом, тобто фактори збільшення родючості і сили землі.
У 2001 році трудівники Нікопольського району виростили і зібрали рекордний урожай ранніх зернових. Переможцями трудового суперництва серед комбайнерів стали досвідчені хлібороби, передові механізатори й майстри жнивної справи Федір Могильний, Павло Логвиненко, Григорій Євтушенко, Олександр Натиканий і ін.
В агроформуваннях виробництво зерна збільшилося у 2,7 раза проти середнього рівня трьох попередніх років. Зібрано понад 200 тис. т зерна з врожайністю 42,5 центнера з гектара. Найвища врожайність ранніх зернових культур досягнута в ТОВ "Агрофірма "Росток" (72,3 ц/га), ПП "Пектораль" (54,7 ц/га), ТОВ "Аврора" (52,8 ц/га), ПАФ "Славутич" (51,1 ц/га). На окремому 160-гектарному полі у ТОВ "Агрофірма "Росток" отримано по 104 центнери зерна пшениці; на іншому полі отримано по 54 центнери гороху сорту "Дамір-2".
У тваринницькій галузі керівники й спеціалісти нових агроформувань напрацьовують нові технології, які забезпечують продуктивність і прибутковість галузі. В районі зростає чисельність поголів'я тварин і птиці, збільшується виробництво м'яса і молока. Останнім часом птахівництво набуває все більшого поширення.
ЗАТ "Птахокомбінат "Дніпровський" (директор Ю.Тихонов) має найвищі виробничі показники серед бройлерних птахофабрик України. Підприємство виробляє 8 тис. тонн м'яса бройлерів на рік. Завдяки стратегічним партнерам -Європейському банку реконструкції та розвитку, партнерам з Нідерландів, створенню спільного з американською компанією підприємства племінної птахоферми з батьківським поголів'ям найкращої в світі породи м'ясних курей, сучасно обладнаного заводу з виробництва кормів для птиці та кормових концентратів, входженню у співзасновники до ТОВ "Першотравневе" птахокомбінат має перспективу - виробництво м'яса бройлерів збільшити у 2 рази.
Птахівництвом стали займатися в ТОВ "Аврора", "Новософіївське", "Адоніс", ДП "Ера-1", а ПП "Пектораль" стало піонером у розведенні і вирощуванні качок та гусей. Наслідують приклад пекторалівців у ПП "Агрофірма "Славутич", ТОВ "Агрофірма "Росток".
Для покращення якості поголів'я в агроформуваннях і особистих господарствах населення збережено і розвивається племінне тваринництво. У районі діють п'ять племферм зі свинарства і три з ВРХ, у перспективі - відкриття ще трьох - з ВРХ і дві - зі свинарства. Вже створено і працюють сім сервісних пунктів з обслуговування тварин у населення і планується організувати їх у більшості сіл.
Питома вага продукції сільського господарства Нікопольщини складає 3,6% до обсягу продукції сільського господарства Дніпропетровської області.
В районі працює чотири риболовецьких господарства.
Нове, передове, перспективне – береться на озброєння
В аграрному секторі працює понад тисячу тракторів, 172 зернозбиральних комбайнів, 724 вантажних автомобілі. Сільськогосподарські виробники та переробники - головні споживачі електроенергії. Для забезпечення роботи агропромислового комплексу щороку споживається близько 24 млн. квт. електроенергії.
Через економічні складності на селі в останні роки моторесурс сільськогосподарської техніки значно знизився. Але незважаючи на ці об'єктивні обставини, нові агроформування прагнуть купувати сучасну техніку, яка відповідає світовим стандартам.
Протягом останніх десяти років на умовах лізингу придбано 120 тракторів, 2 зернозбиральних комбайни "Джон Дір", 22 сівалки, 18 культиваторів, 18 жниварок, 2 кормозбиральних комбайни "Морал". Крім того, інвесторами ПП "ДА-ЛВ", ТОВ "Чистопіль", "Співдружність", Агрофірма "Весна", ДП "ЕРА-1" та інших агроформувань придбано 6 зернозбиральних комбайнів, 5 сівалок, 10 культиваторів, 4 борони, 8 жниварок.
У тепличних комбінатах ПП "Пектораль" та "Агрофірма "Катеринівська" запроваджено краплинне зрошення, для суцільного запилення суцвіть томатів та поліпшення якості їх плодів використовуються джмелі родини ізраїльської фірми, працює нова технологія вирощування томатів і огірків на малооб'ємному субстраті. Сьогодні захист тепличних рослин здійснюється переважно біологічними методами.
Краплинне зрошення з тепличних господарств зробило крок і у відкритий грунт, де вирощуються овочі. Запроваджено воно в ТОВ "Аврора", ПП "Пектораль". У ПП "Агрофірма "Славутич" на зміну дощувальним установкам "ДДА-100" прийшли дві дощувальні машини "Фрегат".
Тваринництво в районі представлене породами корів червоної степової і голдштинофризької. В господарствах, зокрема ТОВ "Аврора", ПП "Пектораль", практикується вирощування телят холодним методом (з добового віку вони знаходяться в спеціальних будиночках на товстій солом'яній підстилці).
З метою поліпшення якості і поживності кормів, агроформування останнім часом купують техніку, яка відзначається високою продуктивністю та якістю. Прес-підбирач "Кроке", придбаний в ПП "Пектораль", зарекомендував себе з найкращого боку.
Великою підмогою у виборенні рекордного врожаю 2001 року стала цілеспрямована робота в питанні насінництва. Саме сорти пшениць, які культивуються у більшості господарств, "Селянка", "Ніконія", "Тіра", "Одеська-267" та ін. забезпечили вагомий колос. Плідно працює в питанні насінництва ТОВ "Аврора" (головний агроном А.Виноходов).
ЗАТ "Птахокомбінат "Дніпровський" - це своєрідна лабораторія передового досвіду сучасних, енергозберігаючих технологій. Здійснена технічна реконструкція у 1997 році дозволила комбінату значно зменшити витрати енергоносіїв, кормів і трудових ресурсів.
Якщо на 1 кг приросту ваги бройлерів раніше витрачалося | 5,5 м3 газу, то зараз 0,5 м3, замість 4 кормових одиниць використовується 2. Енергоємкість одного пташника знизилася більше ніж у 10 разів. Якщо раніше при годівлі птиці до 30% кормів втрачалося, то зараз все йде за призначенням. Енергозберігаючі технології дозволили при найменших витратах одержувати дешеву продукцію і вийти на світові показники виробництва пташиного м'яса.
Прийшли сучасні технології і в соціальну сферу. З 2000 року розпочато реалізацію проектів будівництва міні-котелень з опалення об'єктів соціальної сфери. Збудовано міні-котельні у школах сіл Капулівки і Першотравневому, Покровському і Шевченковому. В перспективі - спорудження таких котелень у Будинку культури с. Південного та сел. Червоногригорівки, школах с. Новософіївки та сел. Червоногригорівки.
За рахунок впровадження сучасних технологій, технічного переоснащення виробництва ТОВ "Нікопольська продовольча компанія" виробляє варені ковбаси у маркірованій оболонці, ковбаси і рибна продукція надходять у продаж у вакуумній упаковці. Вся продукція тут виробляється як за традиційними, так і за сучасними технологіями. Вона користується у споживачів підвищеним попитом, бо виготовляється з натуральної екологічно чистої сировини.
Промисловість, будівництво, торгівля, транспорт
За десятиріччя незалежності України позитивні зміни демонструє промисловість Нікопольщини.
Промислова галузь - це: переробні підприємства - ВАТ "Молокозавод "Нікопольський" (директор В.О.Шевченко) та ТОВ "Нікопольська продовольча компанія" (О.Д.Бондаренко); підприємство будівельних матеріалів - ВАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр" (А.Г.Саакян); підприємство машинобудування - ВАТ "Нікопольська районна Агропромтехніка (Л.І.Бойша).
Господарська діяльність промисловості свідчить про те, що за останній період економічна ситуація тут стабілізувалася. Задіяння факторів пожвавлення виробництва призвели до збільшення випуску конкурентоспроможної продукції.
З року в рік зростають ринки збуту продукції нікопольських виробників. Сьогодні продукцію наших підприємств купують і знають практично в більшості областей республіки.
Модернізація та технічне переозброєння основних засобів виробництва дозволили значно розширити асортимент і поліпшити якість товарів. Освоєно понад 40 найменувань м'ясних виробів, 23 найменування молочної продукції.
У магазинах регіону можна придбати молоко згущене, сирки глазуровані, сирні маси і пасти з родзинками, сметану, м'який сир "Здоров'я" та ін. Попитом користується морозиво, якість і упаковка якого відповідає вимогам світових стандартів.
Торговельне обслуговування населення здійснюють 6 сільських споживчих товариства, 2 робкоопи. У системі райспоживспілки 65 магазинів, 20 підприємств громадського харчування. Набуває розвитку приватна торгівля. На території району зареєстровані 385 суб'єктів підприємницької діяльності - юридичні особи та 433 суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи.
За активної участі райдержадміністрації розпочато реформування торговельної системи споживчої кооперації. Відновлено роботу 13 підприємств, переведені на госпрозрахунок 12 магазинів. Протягом останнього часу відкрито ряд закладів торгівлі сучасного типу, що відповідають вимогам дня.
Намітилася тенденція розвитку фірмової торгівлі, відкриття магазинів, кафе і ресторанів агроформуваннями району, промисловими підприємствами.
Ведуть і розвивають фірмову торгівлю ВАТ "Молокозавод "Нікопольський", ТОВ "Нікопольська продовольча компанія", ПП "Пектораль" (О.Ф. Севідов), ТОВ "Атлант" (О.О. Швець), ПП "Агрофірма "Катеринівська" (В.І. Білоус), ТОВ "Аврора" (А.І. Помазанський). У ТОВ "Аврора" за останній час відкрито гастроном, кафе та ресторан.
В агроформуваннях працює 70 цехів з переробки соняшнику, зерна, виготовлення макаронів, круп, хліба та 5 - з переробки м'яса. Відкрито 24 фірмових магазини та 15 павільйонів.
Нікопольщина завдяки працелюбності людей, помірно-континентальному клімату, жаркому літу і м'якій зимі славиться традиціями вирощування овочів і фруктів.
З 2000 року розгорнуто реалізацію проекту будівництва міні-котелень з опалення об'єктів соціальної сфери. Реалізується програма забезпечення селян якісною питною водою - будується груповий водовід за рахунок централізованих капітальних вкладень з державного бюджету
Два консервні заводи, які належать ТОВ "Придніпровське", та один - ПП "Агрофірма "Славутич" мають змогу переробляти продукцію садівництва і городництва в повному обсязі і виготовляти компоти, джеми, томати, які відомі як в Україні, так і за її межами.
На 12 гектарах (ПП "Пектора'ль" і "Агрофірма "Катеринівська") вирощуються у теплицях огірки, томати, баклажани. У тепличних комбінатах використовуються високоефективні й енергозберігаючі технології.
Практично всі населені пункти району зв'язані дорогами з твердим покриттям. Автобусним сполученням практично забезпечені всі 68 сіл. Щодня по території району здійснюється 105 автобусних відправлень.
ВАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр" - одне з найкрупніших автоматизованих та механізованих підприємств України в промисловості з видобутку граніту та виробництва будівельних матеріалів. Підприємство нарощує виробництво піщано-щебеневої суміші, щебінки, каміння бутового, посипки для руберойду.
Далеко за межами регіону знають продукцію Нікопольської "Агропромтехніки". Тут не лише здійснюють ремонт сільгосптехніки, а й освоїли виробництво плугів, борін, дисків фрикційних до коробки передач тракторів, культиваторів, розкидачів мінеральних добрив та іншого обладнання для роботи на землі.
Будівельні організації району представляють 8 підприємств, серед яких: ПМК-1, ПМК-2, ПМК-3, ПМК-4, ПМК-9, ПМК-44, АТЗАТ"Нікополь-газбуд", райШРБУ. Саме завдяки роботі цих колективів за 10 років незалежності України в районі введено в дію 100,45 тис. кв. м житла, три дошкільних заклади на 280 місць, лікарню на 50 ліжок в с. Лошкарівці, загальноосвітню школу на 704 місця в сел. Кам'янському, прокладено 420 км газопроводів, газифіковано понад 7 тис. домоволодінь. На сьогодні загальна протяжність всіх газопроводів по району становить 700 км, газом користуються 13 230 дворів і квартир (із 15 657 наявних дворів).
Повнокровне і багатогранне життя
Якщо проаналізувати процес економічного і соціального розвитку району за останні десятиріччя, то він характеризується такими поняттями як стабільність і зростання. Нарощується економічний, промисловий і сільськогосподарський потенціал, розвивається підприємство, значить, все більше коштів виділяється на соціальні потреби, розвиток медицини, освіти, культури, спорту. З ініціативи райдержадміністрації розроблені комплексні і цільові програми розвитку соціальних сфер. Лише в ході реалізації освітянської програми вдалося відновити викладання окремих предметів, вчителям поновлені ряд доплат, за останні три роки зроблено капітальні ремонти в більшості шкіл. Розпочато комп'ютеризацію, вони вже є в 9 сільських школах. У 23 школах району нині навчається майже 7 тис. учнів. Із 497 вчителів 302 мають вищу і першу категорії.
Професійну освіту набуває молодь району в Капулівськом ПТУ-83 та сільськогосподарському технікумі. Тут здобувають освіту майже 900 юнаків і дівчат.
У селах району діє 24 дитячих дошкільних заклади, де виховується близько 500 дітей. Якісно новим змістом останнім часом наповнюється робота закладів культури. Культурно-масові заходи проводяться до всіх державних, календарних, професійних свят, змістовно організовується вшанування ветеранів, дозвілля молоді, вечори сімейного відпочинку. Вперше в районі проведено обласний конкурс бально- спортивного танцю.
У районній центральній та дитячій бібліотеці, в 24 сільських бібліотеках книжковий фонд складає 327 тисяч примірників. У дитячій музичній школі та 15 її філіалах, які діють у селах, музиці навчається більш як 300 дітей.
Починаючи з 2001 року на День Покрови (14 жовтня), коли відзначається День Нікопольського району, щороку проходитимуть Всеукраїнські Дні Козацької Слави. У його програмі - фестиваль фольклорних колективів (район виграв грант, оголошений Міністерством культури і мистецтв України).
У районі 26 клубів і будинків культури, Будинок дитячої творчості. Далеко за межами регіону відомі своєю майстерністю вокальний колектив "Веселка", ансамбль народної пісні "Калина". Близько 800 дорослих і дітей беруть участь у 43 колективах художньої самодіяльності. На території району знаходяться сотні пам'яток археології, історії і культури, серед них 49 пам'ятників, що відбивають історичні події XX століття, та 20 - монументального мистецтва.
Райдержадміністрацією розроблені пропозиції про створення історико-культурної і ландшафтної заповідної території Нікопольського району і подано пропозиції їх до проекту Національної програми з питань відродження і розвитку історико-культурних, військових, державних і господарських традицій українського козацтва. Цьому у значній мірі сприяла робота з відродження традицій козацтва в нашому краї. Установчою Козацькою радою 7 січня 2001 року створено Військо Запорозьке Низове (Козацьке товариство Нікопольського району), Кошовим отаманом якого обрано голову Нікопольської райдержадміністрації Володимира Євтушенка.
У Нікопольському районі працює найстаріший сільський спортивний комплекс України - СК "Колос". Більше як за 25 років його існування тут підготовлено 80 майстрів спорту, серед них - 15 майстрів міжнародного класу. В останні роки збірні району ставали призерами Всеукраїнських дитячо-юнацьких спортивних ігор. Дитяча збірна була першою в області. Все це результат реалізації розробленої програми "Фізичне виховання - здоров'я нації". Маючи чудову спортивну базу - СК "Колос" (с. Чкалове), дві дитячо-юнацькі школи, 26 спортивних і 3 тренажерних зали, 78 спортмайданчиків, 27 футбольних полів, спортсмени району з року в рік примножують спортивну славу. Участь в обласних змаганнях, всеукраїнських сільських спортивних іграх, першості України з футболу серед юнаків, молодіжній першості світу зі спорту принесла нікопольським спортсменам чимало медалей і призових місць. Яскраву сторінку у літопис вітчизняного футболу вписала футбольна команда "Колос", яка виступала на першість СРСР з футболу. У районі діє досить розгалужена мережа засобів масової інформації. Газета "Південна зоря", засновниками якої виступають представницька і виконавча влади, одна з найтиражніших газет Дніпропетровщини, переможець обласних і республіканських творчих конкурсів. Передачі районного радіомовлення звучать із 54 тисяч радіоточок міста і району. На телеканалі "Кварц" оперативно і дохідливо розповідається про багатогранне життя Нікопольщини. Приймати і дивитися канал мають можливість жителі всіх 68 населених пунктів району. 
З року в рік удосконалюється і поглиблюється медичне обслуговування жителів району, особливо віддалених сіл. До послуг селян - районне територіально-медичне об'єднання, яке має 250 лікарня них ліжок. Діє також 27 ФАПів, 6 амбулаторій, селищна поліклініка, 12 аптек.
Відновлено роботу водогрязелікарні в с. Покровському, якій присвоєно ім'я Героя соцпраці М.Т.Галайди, ініціатора її побудови. Зараз на базі водогрязелікарні працює реабілітаційно-оздоровчий центр для трудівників району. До 10-ї річниці незалежності України запрацювала дільнична лікарня на 25 ліжок в с. Лошкарівці. Вирішується питання оновлення медичного обладнання для проведення діагностичних обстежень, хірургічних операцій.
Ніхто не забутий, ніщо не забуто
Напружена мирна праця нікопольців, як і всього українського народу, була порушена віроломним нападом гітлерівської Німеччини - 22 червня 1941 р. Вже 17 серпня 1941 року війська першої німецької танкової групи захопили територію району. Окупанти на багнетах принесли свої порядки. Район реорганізовується в гебітскомісаріат "Нікополь" у складі рейхскомісаріату "Україна". Колгоспи і радгоспи перетворюються на громадські господарства для забезпечення потреб Німеччини у продовольстві.
Німецькі окупанти відбудовують марганцеві шахти і налагоджують видобуток руди. У 1941-1944 рр. німецька військова промисловість отримала 1780 тис. т марганцевої руди з Нікопольщини, задовольнивши на 2/3 в ній свої потреби. Від непосильної роботи на шахтах загинуло до 2 тис. радянських військовополонених.
Наведення нового порядку давалось окупантам нелегко. Козацький непокірний дух нікопольців не був зломлений.
У серпні-жовтні 1941 р. в районі села Покровського у плавнях діяли нікопольські партизанські загони під командуванням Ф.Т.Рижикова та А.Г.Різниченка. Але під ударами переважаючих сил німців вони припинили діяльність. Під час окупації на території району діяли радянські патріоти в селах Шолоховому, Олексіївці, Покровському, Капулівці, група підпільників - у сел. Червоногригорівці.
У листопаді 1943 р. в районі села Покровського у плавнях почав діяти партизанський загін з 250 чоловік, але був розгромлений німецькими карателями.
Нікопольсько-криворізька наступальна операція 1943-1944 рр., проведена військами 3-го і 4-го Українських фронтів (командуючі Р.Малиновський та Ф.Толбухін), принесла довгождане визволення нашому краю.
З 5 грудня 1943 року розпочалося визволення Нікопольщини. Після прориву оборони противника 31 січня 1944 р. в районі с. Лошкарівки, війська 8гв. армії при підтримці 6-ї армії нанесли поразку Нікопольському угрупованню німців. 8 лютого 1944 р. був визволений райцентр Чкалове, місто Нікополь, а 11 лютого - останні населені пункти району.
В боях за Нікопольщину було присвоєно звання Героя Радянського Союзу В.О.Глазунову, І.М.Поцелуєву, І.Г.Шатохіну (посмертно), І.Д.Ванічкіну, О.Ф.Клімашкіну (посмертно); почесне найменування "Нижньодніпровських" та "Нікопольських" було присвоєно ряду військових дивізій та з'єднань.
За мужність і героїзм в боях з німецькими окупантами звання Героя Радянського Союзу були удостоєні наші земляки 1.1.Бабак, П.М. Гудзь, І.Т.Малка, А.В.Матюк, а П.А.Таран став двічі Героєм Радянського Союзу. Нікопольська земля полита кров'ю майже семи тисячами бійців і командирів Червоної Армії полеглі герої поховані в братських могилах, які є майже у кожному населеному пункті району.
Нікопольщина шанує пам'ять воїнів, полеглих за її визволення. їх прізвища увічнено на братських могилах, занесено до "Книги Пам'яті України", їх фотографії виставлені у шкільних музеях.
На меморіальному комплексі "Висота 167,3. Могила Нечаєва", зведеного завдяки колективу заводу феросплавів, викарбовано імена 1 420 загиблих. У тому, що стала відома більшість імен загиблих, заслуга
Л.Ігнатенка, колишнього викладача сільгосптехнікуму, а нині працівника НЗФ. За видатний особистий внесок у пошуку і увічненню імен раніше невідомих воїнів Указом Президента України Л.Ігнатенка нагороджено орденом "За заслуги" III ступеня.
Нікопольщина багата не лише корисними копалинами та своїм минулим. На родючій землі, в оселях працьовитих і сумлінних людей народилася, виховалася і розправила крила ціла плеяда яскравих особистостей. Як тут не згадати двічі Героя Радянського Союзу П. Тарана (уродженець села Шолохового), повітряного аса - Героя Радянського Союзу І.Бабака (село Олексіївка), Героїв Соціалістичної Праці В. Остапченка, який протягом майже чверть століття очолював район, В. Пахомовського, Т.Дубовик, Г.Самко, В.Зонова, А.Негоду, М.Галайду, М.Семенову, М.Куцу, В.Галушко.
Сумлінна і звитяжна праця селян, переробників, будівельників, працівників освіти, культури, медицини, механізаторів, тваринників Нікопольщини удостоїлася найвищих нагород СРСР і України.
"За розвиток регіону" - такою відзнакою голови облдержадміністрації відзначено працю голови райдержадміністрації В.Євтушенка, директора ТОВ "Аврора" А. Помазанського.
Народними депутатами України першого скликання був В.Меньшов, колишній голова колгоспу імені Крейсера "Аврора", який 24 серпня 1991 року проголосував за Акт проголошення незалежності України, другого - Ю.Тихонов, нинішній директор ЗАТ "Птахокомбінат "Дніпровський", який 28 червня 1996 року підтримав проект Конституції України, що став Основним Законом нашої держави.
Нікопольщина має чудовий кадровий потенціал. В школах трудиться 177 вчителів з вищою освітою, 51 - має звання "старший вчитель", 61 - "вчитель-методист", 37 - "Відмінник освіти", 2 - Заслужений вчитель України (Валентина Петрівна Біла, вчитель початкових класів Веселівської ЗОШ, Марія Михайлівна Карапуд, вчителька історії Південної ЗОШ). Лауреатом обласної премії став вчитель фізики і математики Капулівської ЗОШ Іван Васильович Гончаренко.
Самодіяльні митці сільських будинків культури несуть славу нашого краю далеко за її межі.
Хореографічний колектив "Віночок" (Новософіївський БК) носить звання "зразковий" - керівник О.А.Фолькіна, неодноразовий переможець районних і обласних оглядів-конкурсів.
Беззмінний керівник "Народного хорового колективу" (Першотравневський БК), а нині ансамблю народної пісні "Калинонька" В.М.Малий - нагороджений грамотою Президії Верховної Ради Союзу РСР.
Уродженець с. Шолохове М.С.Пушкар, вчений в галузі кріобіології та кріомедицини, був обраний у 1978 р. членом-кореспондентом Академії наук УРСР, лауреат Державної Премії СРСР.
Взято: Глядченко В., Жуковський М. Нікопольський район Дніпропетровської області. Науково-популярне видання. - Нікополь: "Південна зоря". - 2001. - 34 c.
Переведення в електронний вигляд: Стрілецька М.В.
|
