![]() |
![]() |
![]() |
07.06.2010 13:48 | |
There are no translations available.
Білоцерковська Л.М.
Чернівці - місто-музей
Чернівці - це місто-музей, в якому кожна вулочка має свою історію; архітектурні ансамблі виконані у різних стилях, що надає місту не аби який колорит.
У 1869 році Чернівці стають столицею Буковинського герцогства Австро-Угорської імперії. Через деякий час місто стає успішним та розвинутим. Центр міста заповнюють банки, особняки багатих та впливових людей, культові та адміністративні споруди. Добре збереглися будівлі кінця XIX-початку XX ст., що вигідно виділяє Чернівці серед інших міст України. Тут є багато музеїв. У місті десь біля 20 пам’ятників. Сучасні Чернівці - одне з найгарніших міст України, з особливим архітектурним обличчям. У 2006-2008 рр., ми, фахівці бібліотечно-інформаційного центру «Слово» разом з заступником директора з наукової роботи краєзнавчого музєю Жуковським М.П., плідно працювали над реалізацією одного з своїх проектів «Створення та розвиток історико-археологічного комплексу «Микитинська Запорозька Січ»». ![]()
Написання проекту «Створення та розвиток історико-археологічного комплексу
«Микитинська Запорозька Січ»». 2006 р.
Фото: Руслан Рудоманов
![]()
Підписання Грантової Угоди.
Посол США в Україні В. Тейлор, заступник директора з наукової роботи НКМ М. Жуковський,
начальник відділу культури Нікопольської міської ради Н. Василенко, завідуюча БІЦ "Слово" Л. Білоцерковська.
Вересень, 2006 р.
Фото: Руслан Рудоманов
![]()
Розкопки фундаменту Свято-Покровської церкви на кошти гранту. 2007 р.
Фото: Руслан Рудоманов
І, як водиться у суто професійних колах, про нас та нашу роботу стало відомо на Західній Україні. І нас люб’язно запросили на Міжнародну науково-практичну конференцію «Бібліотеки - центри духовної спадщини», яка була присвячена 600-річчю першої писемної згадки про Чернівці. Конференція проходила у Чернівецькій муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського…
…До Чернівців я приїхала рано, десь о 6-й годині, але мене люб’язно зустріла пані Леся Іллярівна - директор муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського. Відвезла до готелю, де ми повинні були знаходитися на час проведення конференції. Якісь фото з моєї мандрівки вийшли добре, а деякі ні. Це кілька фото з готелю. Столи у великому фойє зроблені у етно-сучасному стилі. Під склом зібрані старовині фото пращурів, різні види Чернівців. ![]() ![]()
Пару годин на відпочинок та збори, і нас відвозять спеціальним автобусом до місця проведення конференції - муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського.
Бібліотека розташована у центральній частині міста, у будівлі, збудованій багато років тому. Не треба розповідати про місцеву владу, треба тільки зайти до будівлі бібліотеки ім. Добрянського: сучасний ремонт, килими на підлозі, сучасне комп’ютерне обладнання гармонійно виглядає зі старовинними та сучасними книгами на поличках. А за затишну, домашню атмосферу… й годі говорити. Дітям є куди прибігти після школи, студентам прийти після навчання у ВУЗах, дорослим після роботи поспілкуватися, дізнатися про щось нове. Це барєльеф Анатолія Добрянського, якого ще тут пам’ятають за його життя, та згадують добрим словом. ![]()
Ще декілька годин з’їзджались гості.
Разом зі мною першими приїхали до бібліотеки гості зі Львова. ![]()
Фото на згадку…
![]()
Тепло та радісно нас зустріли співробітники бібліотеки. Танюша… Так звуть милу та приємну дівчину-бібліотекаря, яка нас зустріла.
![]()
Поки з’їзджалися гості грала чарівна музика.
![]()
Пані Леся Іллярівна запросила нас до зали і розповіла про Анатолія Добрянського.
![]()
Анатолій Добрянський був викладачем у Чернівецькому університеті. Все життя він збирав книжки.
![]()
У кінці - подарував їх місту. Багато книжок.
![]()
І місто вшанувало його - була створена та відкрита бібліотека ім. А. Добрянського, фонд якої склала подарована їм бібліотека.
Це робочий стіл викладача. ![]()
Талановиті люди завжди скромні: робочий стіл, комп’ютер, старенький портфель...
![]()
та багато, багато книжок.
![]()
Уважно слухали розповідь гості з Румунії,
![]()
Львова, Чернівців.
![]()
Не можливо було пройти повз груби. Кожна має свій малюнок, і є прикрасою приміщення.
![]()
Їх збудували ще у ХIХ столітті, а вони ще й досі працюють. Але за сучасними стандартами вже провели і сучасне опалення.
Трохи пізніше під’їхали інші учасники конференції та представники влади міста. Незважаючи на свою зайнятись (у той час відмічалась ювілейна дата місту - 600 років і з’єджались гості зі всієї Європи та України), вони прийшли привітати учасників заходу, та приєдналися своїми добрими спогадами про Анатолія Добрянського. ![]()
Надали слово і мені. Наприкінці я подарувала маленький подарунок на згадку про наше чарівне місто Нікополь.
![]()
Серед присутніх особливу увагу привертала одна пані: чарівна перлинна посмішка, доброзичливий погляд і голос... чарівний голос чарівної жінки.
![]()
Більше дізнатися про цю жінку, поетесу, та просто людину ви можете на нашому сайті. Завітайте до розділу «Різнокольорова планета» - «м. Чернівці» - «Севернюк Т.А. Послухай тишу... (пісні в авторському виконанні)», де пані Тамара сама читає свої вірші, та співає своїх пісень.
Дякувати Богові за таких людей, якими багата Україна! Поряд з ними й ми стаємо багатшими морально та духовно, і передаємо це у спадок наступному поколінню. ![]()
«Той, чиє ім’я носить Чернівецька муніципальна бібліотека - Анатолій Миколайович Добрянський - викладав на моєму факультеті російську філологію і українську літературу… І я стала українською поетесою… І ця моя книга - моя вдячна данина студентській юності… 30.06.2007», - так підписала свою нову книгу Тамара Севернюк - заслужений діяч мистецтв України, перекладачка, поетеса в дарунок до бібліотеки ім. А. Добрянського.
![]()
І ще таке...
![]()
А далі була подорож по місту, яка в кожного з нас залишила добру та незабутню згадку. Це історична частина міста.
![]()
Міська ратуша збудована у 1843-1847 рр.
![]()
Рівно о 12 годині на дах міської ратуші піднімається сурмач, одягнений в український національний костюм і на всі чотири сторони міста лунає музика «Марічка». Він сповіщає мешканців міста, що настала 12 година дня. Це є візитна картка цього чарівного міста України.
Не можливо, розповідаючи про місто Чернівці, не сказати доброго слова про господаря цього міста - пана Миколу Трохимовича Федорука. ![]()
Фото: www.city.cv.ua
Перший раз я почула про цю людину у готелі, готуючись до конференції. Прибиральниці ввічливо спитали про моє перше враження щодо міста, а потім почали самі розповідати про свого мера у два голоси. В кінці своєї розповіді прості жіночки підвели свій вердикт: «Дуже хороша людина та добрий хазяїн міста. Які тільки партії до нас не приїжджали зі своїми кандидатами - ми слухаємо, але вже три рази обирали Федорука, і в четвертий раз будемо голосувати тільки за нього!». Тут можна тільки порадіти за мешканців міста. Впродовж двох днів я почула такі слова ще від шофера, простих бібліотекарів, викладачів… Мене це вразило. Кожна людина, а тим більше людина при владі, пане Микола Трохимовичу, може по доброму мріяти та пишатися про таку непідкупну, щиру любов та подяку від простих мешканців міста! І де б я не була після Чернівців, які б розмови не заходили, то неодмінно згадую цих простих жіночок і їх шанобливу розповідь про свого мера міста…
Це квіти біля міської ратуші. ![]()
Ми слухали музику сурмача, фотографувалися на згадку, але раптом побачили біля себе поважного чоловіка, який виходив з ратуші, тримаючи свій інструмент.
![]()
Пане музикант, ми вас щойно слухали!
![]()
Сфотографуйтесь, з нами на згадку!
![]()
Це будинок зліва від міської ратуші.
![]()
Коли почали реставрувати будинок, то на дверях-воротах, відшкрябавши товстий шар фарби знайшли, як на чеканці, вибиту бджолу.
![]()
Завернувши за цей будиночок ми потрапили до іншої площі, де знаходяться багато будинків, які позв’язані з історією Чернівців. Прямо - оперний театр.
![]()
Біля нього - алея пошани митцям-зіркам, які прославили рідне місто та й саму Україну: музикантам, співакам естради, опери. Це зірка Софії Михайлівни Ротару.
![]() Ліворуч від оперного будинку знаходиться чотирьохповерховий будинок єврейської релігійної громади (1908 р.). Але нині - це Центральний палац культури. ![]()
Ворота, які за власні кошти зробили мешканці будинку, вшановуючи 600-річчя рідного міста.
![]()
Біля цього будинку історія тогочасна переплелася з історією сьогодення.
![]()
Фотографуючи місто, я трохи затрималась, а мої колеги пішли далі. Коли я їх наздогнала, то побачила таку картину: пані Леся Іллярівна, зупинившись, розповідала про історію будинка. Тут підійшов чоловік трохи на підпитку, і щось жваво почав доповнювати до розповіді.
І тут я зрозуміла, чому він привернув мою увагу: за декілька днів я вперше побачила людину «під шофе». З гумором звернулась до своїх колег і сказала: «Ага, я побачила! Одного!!!». На що мій колега з Чернівців також сміючись відповів: «Зато який! Краєзнавець!». В інші дні ці знімки можна було б і не робити - все звичайно: місто готується-ремонтується до свого 600-річчя. Але справа у тому, що в цей час на іншій, південно-східній, частині неньки-України, у Нікополі, місто готується до іншого ювілею - 360-річниці Визвольної війни українського народу під проводом Гетьмана України Зіновія Богдана Хмельницького… І тут у Чернівцях я бачу таке! Ну все, як удома!!! ![]()
Що ще можна сказати про місто? Чернівці - це місто, яке толерантно відноситься до інших мов, культур, віросповідань, де історія переплітається з сьогоденням. І це видно навіть по вивісках з декільками мовами,
![]()
щоб кожний приїзжджаючий почував себе комфортно.
![]()
Квіти посеред міста - дуже гарно. Такі дрібниці прикрашають місто.
![]()
У цьому будинку зараз навчаються студенти.
![]()
Оригінальне оформлення «Часового клуба».
![]()
Гордість міста та його мешканців - Чернівецький університет.
![]()
Навчатися, незважаючи ні на що, навіть на вік - таке перше бажання виникає, коли ти тільки бачиш цей архітектурний шедевр.
![]()
Університет був заснований 4 жовтня 1875 року указом імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа у складі теологічного, філософського та юридичного факультетів. У 1940 році після возз'єднання Північної Буковини з Україною університет реорганізовано у державний вищий навчальний заклад з українською мовою навчання. У 1989 році Чернівецькому університету присвоєно ім'я визначного українського письменника, провісника українського національного відродження в буковинському краї Юрія Федьковича.
Місце дуже гарне. І до нього приїзжджають всі екскурсії та молодята. ![]()
Прийшов час і нас запросили до обіду. Але про це чудове місце я розповім трохи пізніше, бо моя екскурсія по Чернівцям ще не закінчилась.
Ми йшли пішки, і тому я мала змогу сфотографувати ті миттєвості міста, що мені, як новенькій впали в око. Старовині вікна… ![]()
назва вулиць…
![]() ![]()
магазин «Богдан»…
![]()
Знову козацька тематика… Україно, рідна Україно!
![]() Центральна площа міста, де проходять всі свята, приїзджають молодята. ![]()
Це наш добрий «янгол-охоронець» - пан Петро Костянтинович. Такі у Чернівцях водії…
![]()
чемні. Кожного разу пан Петро Костянтинович, зупиняючи свій мікроавтобус, не дозволяв нам самим вийти з нього, а чемно відкривав двері і… погодьтесь, таке зустрічається не часто.
![]()
А це інтер’єр кафе, де нас пригощали обідом.
![]()
Мило та затишно,
![]()
по-сучасному,
![]()
з елементами старовини
![]()
та ще з музиками. Ну, як і ведеться на українській співучій землі.
![]()
Фото на згадку усіх учасників конференції.
![]()
Так закінчився наш перший день-зустріч з містом.
Другий день конференції. Насичений, багато доповідей, допомога від міського голови - комп’ютерне обладнання. Все на сучасному рівні.
![]()
Виступали фахівці Чернівецького університету,
![]()
бібліотекарі зі Львова,
![]()
та з різних міст України та закордону.
![]()
Кава з рук господарів.
![]()
Доповідь викладача Чернівецького університету Олександра Васильовича занурила нас у світ музики.
![]()
Потім був мій виступ. Після чого у моєму блокноті з’явився цей підпис. Приємно, Олександре Васильовичу, від такого фахівця як Ви.
![]()
Дуже сподобався логотип святкування 600-річчя м. Чернівців, тому вибрала саме це фото.
![]()
Ми тільки у Нікополі завершили спільний проект з Жуковським М.П., заступником директора з наукової частини нікопольського краєзнавчого музєю, «Створення та розвиток історико-археологічного комплексу «Микитинська Запорозька Січ»». Нам було, що розповісти.
![]()
На згадку про зустріч - наукова робота Жуковського М.П. про наше місто «Літочислення міста Нікополя»,
![]()
наш вишитий логотип та адреси наших сайтів.
![]()
Всі слухали з зацікавленістю. Нові знайомства, нові враження, нові знання. Насичено пройшов і другий день конференції. І ми були вже змушені розлучатися.
![]()
Потяг мій від’їзджав на другий день, тому в мене залишався вільний час, і мої нові друзі чемно запропонували мені екскурсію до Чернівецького університету.
![]()
Резиденція митрополитів Буковини та Далмації (1864-1882 рр.) - суміш візантійського, мавританського, романського, готичного стилів з елементами буковинської народної архітектури - у даний час один з корпусів Чернівецького університету - є візитною карткою міста. У цьому приміщені зараз знаходиться ректорат університету.
ЧНУ має 14 навчальних корпусів, ботанічний сад, зоологічний та геологічний музеї, видавництво, бібліотеку з книжковим фондом у 2,5 мільйони примірників. При університеті функціонує кафедра військової підготовки. Фото з вікна аудиторії. Так виглядає один з учбових корпусів Чернівецького університету та його внутрішнє подвір’я. ![]()
Навколо квіти та доглянуті газони.
![]()
Чернівецький університет - це цілий архітектурний комплекс,
![]() ![]()
викладений різнокольоровим камінням. А на перший погляд - різнокольорові фарби.
![]()
Різьба по каменю - по іншому і не скажеш…
![]() ![]() ![]()
Внутрішнє подвір’я ректорату. Навіть студентам вхід заборонено.
![]()
Мармуровий зал у головному приміщені.
![]()
Тут проходять головні зустрічі зі студентами, гостями університету.
![]()
На території університету є своя церква, де проходить богослужіння.
![]()
Мої гіди, які стали моїми новими друзями.
![]()
Маленька фото-екскурсія по коридорах...
![]()
сходи…
![]()
стіни…
![]()
просто та естетично.
![]()
Деякі аудиторії…
![]()
У таких аудиторіях виникає бажання навчатися
![]()
і отримувати тільки вищі бали у залікові книжки.
![]()
«Одна з перлин України - Чернівці…»
![]()
«Нікополь - місто козацької слави!»
![]()
Так ще раз ми знайшли спільну мову з моїми новими друзями…
![]()
Викладачі і студенти університету мають нагоду брати участь у спільних наукових програмах, які здійснюються згідно з угодами про творчу співпрацю з провідними навчальними закладами та науковими центрами США, Канади, Австрії, Німеччини, Польщі, Румунії, Китаю, Югославії, Ізраїлю та інших країн.
З викладачами біля факультету української літератури. ![]()
Ввечері на мене чекала гостинність моїх друзів, які все переживали щодо мого дводенного повернення до дому… "З таким запасом провіанту можна здійснити подорож навколо світу!" - така думка промайнула в мене, коли я побачила "пайок", з любовью підготований господарями бібліотеки. Щиро дякую!
![]() ![]()
Так закінчилась моя подорож до Чернівців - одного з найчарівніших міст України.
Тому, хто бажає нових вражень - ласкаво просимо до Чернівців! Переклад в електронний вигляд: Бутенко О.П. На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про м. Чернівці:
|
|
Обновлено 04.01.2011 13:58 |