|
|
|
| 01.11.2009 15:47 | |||
|
There are no translations available.
Тороп С.О. Біолог, краєзнавець м. Нікополь, Україна Біографія Переклад з російської: Стрілецька М.В. Матеріал надано в авторській редакції
Легенда про скіфів-побратимів
Безумовно, найкраще характер будь-якого народу допомагають розкрити створені ним легенди і героїчні оповіданнях. Одна з таких легенд дійшла до нас завдяки давньогрецькому письменникові Лукіану (близько 125-180 р. н.е.), який записав її зі слів скіфа Токсаріса. Вона розповідає про двох скіфських юнаків - Дандаміса й Амізока...
Лукіан (близько 125-180 р. н.е.)
Фото: www.briefly.ru
На четвертий день, після того, як два молодих скіфа стали побратимами, на їхній табір, розташований на березі Танаїсу (Дону), раптово напали величезні полчища сарматів. Захопивши багатий видобуток і безліч полонених, вони рушили на схід, за Танаїс. Серед полонених скіфів був і Амізок. Довідавшись про це, Дандаміс кинувся в ріку й поплив до ворожого берега. Коли його помітили сарматські воїни, він голосно вигукнув: «Зарін!» (золото, викуп). Тоді сармати повели Дандаміса до свого царя, який запитав юнака про те, що він має і що хоче віддати за життя свого друга. Дандаміс сказав, що в нього крім життя нічого немає, але якщо цар захоче, він може віддати його за свого побратима. Жорстокий цар розсміявся й відповів: «Твоє життя мені не потрібно, але якщо ти хочеш визволити свого побратима, віддай лише частину того, що пропонуєш - очі...
До дому Дандаміс вертався з порожніми орбітами, міцно тримаючись за звільненого із сарматського полону товариша. Дивлячись їм вслід цар сарматів вимовив: «Людей подібних Дандамісу, можна взяти у полон, зненацька напавши на них, але яким же буде результат битви з ними?». І віддав своєму війську наказ про відступ. Вдячний Дандамісу за свій порятунок Амізок , засліпив і себе. Вони прожили ще багато років і ще при житті увійшли в легенду, яку розповідали не тільки по всій Скіфії, але й за її межами. 
Дандаміс і Амізок
Малюнок Торопа С.О.
Згадані в легенді сармати були східними сусідами скіфів. Гіппократ (V ст. до н.е.) розповідає про їх розселення «навколо озера Меотіди» (Азовського моря) в Європі, на захід від Танаїсу (Дону), який вважався у той час межею між Європою і Азією. У V-IV ст. до н.е. проникнення сарматів на захід відбувалося мирним шляхом і практично не супроводжувалося серйозними конфліктами і грабіжницькими набігами. Відносини скіфів з сарматами поперемінно носили то союзницький, то ворожий характер. Сармати виявилися одним з небагатьох народів, надавших скіфам допомогу у відраженні агресії персидського царя Дарія I (див. статтю «Скіфське військо»). Проте в середині III ст. до н.е., згідно переданій Полієном легенді, проти скіфів, які обступили Херсонес, виступило військо сарматів. Масовий характер пересування сарматів на захід прийняло в II ст. до н.е. Грецькі письменники Діодор Сіцілійський (I ст. до н.е.) і Лукіан Самосатський (II ст. н.е.) зображають це пересування у вигляді спустошливих набігів, що перетворили значну частину Скіфії в пустелю. У цей час, швидше за все, і була створена легенда про Дандаміса і Амізока.
Сарматський воїн
Малюнок Торопа С.О.
Скіфам, які потрапляли в полон, загрожували смерть або рабство, а врятувати їх від такої долі міг лише викуп. Паролем, що означав відправку посольства з метою переговорів про викуп, було слово «зарин» або «зирин» («золото», «викуп»). Як викуп використовувалися золото і коштовності, вівці, корови (іноді навіть цілі стада), коні. Природно, що виявитися врятованими в такому положенні могли в першу чергу скіфські багатії і знать, а не рядові скіфи. Цілком можливо, практикувався і звичайний обмін полоненими, що залишало для останніх шанси на порятунок.
Описаний в античній літературі і особливий обряд побратимства, що існував у скіфів з давніх часів. Майбутні побратими надрізали пальці і капали в судину з вином кров. Після цього в судину занурювалася зброя: меч, стріли, сокира і дротик. Потім майбутні побратими одночасно, тримаючись один за одного, пили з судини. Дружба, яка скріплювалася таким чином, вважалася у скіфів священною – міцніше і нерозривніше будь-яких родинних уз. Кожен воїн, пройшовши через цей обряд, був готовий пожертвувати для порятунку друга всім своїм майном і навіть власним життям.
На одній з виявлених у Куль-Обі (Крим) золотих рельєфних пластинок, очевидно виготовлених в IV ст. до н.е., зображена сцена братання скіфів. Два воїни, стоячи на колінах і тримаючись один за одного, п'ють із одного ритона.
Скіфи-побратими. Рельєфна платівка. Золото IV ст. до н.е. Куль-Оба
Деякі дослідники вважають, що бляшка з Куль-Оби зображує не абстрактий ритуал братання, а саме легенду про Дандаміса й Амізока, що дійшла до нас, завдяки давньогрецькому письменникові Лукіану. Щоправда, у записаній ним легенді мова йде про скіфських юнаків, а на рельєфній пластинці зі скіфського поховання зображені скоріше цілком зрілі воїни, про що красномовно свідчать їхні вуса й бороди. Та й сама легенда, колись розказана скіфом Токсарисом, швидше за все, була створена набагато пізніше IV ст. до н.е. Хоча, цілком можливо, у скіфів існувала не одна, присвячена побратимам, легенда. Можливо, на пластинці з Куль-Оби зображені герої більш давньої, ніж записана Лукіаном, легенди. На жаль, про їхній подвиг і імена ми вже ніколи не дізнаємось.
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про видатного українського археолога (завдяки якому було відкрито багато скарбів скіфських курганів, у тому числі і знаменита золота пектораль), кандидата історичних наук, а також проникливого лірика, поета тонкої душі Мозолевського Бориса Миколайовича:
У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове
|
|||
| Обновлено ( 28.02.2010 13:41 ) |
