|   |   |   | 
| 27.10.2008 09:42 | |||
| 
                    There are no translations available.
                   Тороп С.О. Біолог м. Нікополь, Україна Біографія Малюнки автора Фото (2008 р., 2009 р.): Білоцерковська Л.М., Вільчинська Л.М., Рудоманова О.Є., Стрілецька М.В. Відео (2008 р.): камера - Рудоманова О.Є., монтаж - Волкова К.Ф. Переклад з російської: Бутенко О.П. Матеріал надано в авторській редакції 
 
                    Водяний горіх (Trapa natans) 
 
                    Водяний горіх, рогульник, чилім... Вуглефіковані плоди цієї рослини, що чудово збереглися, палеонтологи не раз знаходили у відкладеннях викопних озер неогенового періоду. Їх вживали в їжу первісні люди, які жили на території сучасної Нікопольщини більше 30 тис. років тому.
                        
                    За часів Дніпровських плавнів чилім ріс практично у всіх  наших    великих і    малих річках,  озерах і затоках. Особливо багато його було в долині річки Лапинки.   Було   в Дніпровських плавнях навіть невелике Горіхове озеро. Його   називали    так тому, що воно заростало водяним горіхом. Місцеві жителі збирали плоди    водяного  горіха, розмелювали їх на муку, варили в солоній воді, запікали на вогні.
                    
                    З давніх часів чилім був відомий, як засіб при дизентерії. У деяких місцях   водяних  горіхів було так багато, що ними годували навіть свиней і худобу. При    цьому   деколи   збиралися не тільки плоди, але і зелені стебла і листя рослини.   Дана   обставина, а   також інтенсивна господарська діяльність людини, що    супроводжувалася     будівництвом  великих промислових підприємств і Каховського    водосховища (1956 р.),   затопленням Дніпровських плавнів, висиханням, обмілінням    і   забрудненням водоймищ,   привели до того, що водяний горіх став дуже    рідкісною    рослиною не тільки у нас, але і   в   багатьох країнах. Нині він внесений    до  Червоної книги України (ЧКУ) і Росії, у природоохоронні списки багатьох європейських держав і Бернську конвенцію (БК).
                   В даний час горіх можна виявити на Нікопольщині лише в окремих місцях: 1) Олексіївська затока (відмічені спостереження в 1986, 1988, 1995, 2001, 2003 рр.). 
                    2) Район Новопавлівки, неподалік від зони відпочинку НЗФ (1999, 2002 рр.). 3) Стара частина Нікополя, район дитячого пляжу (2008-2009 рр.).  
                    Розповсюдження водяного горіха в Дніпровських плавнях (XIX-поч. ХХ ст.)
                    
                    Розповсюдження водяного горіха у Каховському водосховищі (2007-2009 рр.) 
                    На воді чилім утворює розетку ромбічних, схожих на березові, листків. Черешки у них різної довжини. Зверху на кожному з них біля листка – «плавальний міхур» (повітряні порожнини).
                     
                    Коли з білуватих квіток починають розвиватися горіхи (10-15 на одній рослині), повітряні порожнини збільшуються, утримуючи обтяжений горіхами чилім на поверхні води. Плоди чиліма  схожі на козацьку булаву. Горіхи, розміром 2 – 2,5 см з твердою оболонкою і 2–4 «рогами», за які цю рослину іноді називають рогульником. Їх ядра містять до 7,5% жиру, 15% білка, 52% крохмалю і 3% цукру. Є в них також масло і глюкоза.
                       Гнучке стебло чиліма прикріпляється до дна, як якорем, торішнім горіхом і тонким бурим корінням. Він легко відривається від ґрунту і може вільно плавати. А якщо зачепиться за ґрунт, то знову укорінюється.    
                    Проростає горіх не так як всі інші рослини. Зародковий корінець починає спочатку рости вгору, і лише коли з’являється стебло, він повертається вниз і прикріпляється до дна водоймища. Квіти водяного горіха розкриваються всього на декілька годин (частіше всього вранці), а іноді і не розкриваються зовсім. Мабуть, запилення відбувається усередині квітки. Пізно восени стебло і листя відмирають, а горіхи падають на дно, закріплюються в мулистому ґрунті, де навесні, по мірі прогрівання води, проростають.
                    
                    Водяний горіх росте в Європі, Азії і Африці. Багато водяного горіха до 600 кг з 1 га збирають з озера Ньяса (Центральна Африка). Назва цього озера означає «Житло водяного горіха». Розводять його в Індії, Китаї Японії і Росії.
                     
 Переклад в електронний вигляд: Бутенко О.П. 
                    Дізнатися більше про водяний горіх Ви можете тут:
                   
 
                    У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове
                   
 | |||
| Обновлено ( 05.04.2010 08:13 ) | 




