Минь (Lota lota)

Сучасні іхтіологи стверджують, що минь здатний міняти своє забарвлення не тільки залежно від кольору донного грунту, але і від освітленості, прозорості і температури води, вмісту в ній кисню і т.д. Це єдиний представник родини тріскових, що мешкає в прісних водах. Зовнішній вигляд і спосіб життя миня свідчать про те, що він належить до дуже стародавніх, реліктових риб. Минь мешкав на Нікопольщині ще в часи льодовикового періоду – в епоху мамонтів і шерстистих носорогів. Перші двоногі мешканці нашого краю різноманітили свій вельми мізерний раціон, здобуваючи його в тутешніх річках за допомогою остроги і навіть голіруч. Потім льодовики відступили далеко на північ, мамонти і шерстисті носороги зникли, але холодолюбиві мині, що успадкували цю якість у своїх далеких предків, збереглися в деяких плавневих водоймищах, продовжуючи плодитися і розмножуватися аж до середини ХХ століття.

Лише після будівництва Каховського водосховища ці унікальні риби, що благополучно пережили велетнів льодовикової епохи, на Нікопольщині безповоротно зникли. Нині про них у нас ще пам'ятають люди, яким по 70 і більше років.

Подовжене тіло миня на перший погляд здається голим, хоча насправді воно вкрите дрібною (циклоїдною) лускою, яка глибоко сидить в шкірі і виділяє рясний слиз. У цієї риби плеската голова, маленькі, блискучі і рухомі очі, могутня щелепа з численними дрібними зубами, невеликі вусики на верхній щелепі і «підборідді». Спинних плавників два: перший невеликий, а другий дуже довгий - доходить до хвоста. Знизу симетрично розташований довгий анальний плавник. Хвостовий плавник закруглений, а черевні плавники розташовані попереду грудних. Забарвлення миня сильно залежить від водоймища, в якому він мешкає.

У ньому переважають темно-бурі тони, з великою кількістю плям неправильної форми. Молоді мині можуть бути дуже темними, іноді навіть чорними. На відміну від північних річок, де ці риби досягають 1-1,2 м, в плавневих водоймищах мешкали дрібні і середні (35-40 см) мині.

Триматися минь полюбляє в придонному шарі води, під корчами, обривистими глинистими уступами дна, пристанями, баржами, мостами і плотами, а також в ямах, серед затонулих колод і каменів. У плавневих водоймищах ці риби охоче жили серед підмитого коріння дерев і кущів, які росли на березі. Нерест миня, як правило, починається на початку січня – в найлютіші морози. На Нікопольщині із-за зимової відлиги він нерідко розтягувався до першої половини лютого. Під час нересту (на піщано-галечному або кам'янистому грунті) самку-ікрянку супроводжують декілька самців-молочників.

Ікра миня дуже дрібна, з невеликою жировою краплею, що робить ікринку плавучою. Молодь тримається на кам'янистих ділянках водоймища, ховаючись в денний час в укриттях. Вона інтенсивно росте в зимовий час, а літом її зростання сповільнюється.

Минь – ненажерливий нічний хижак. Він харчується дрібною рибою, раками, жабами і жабенятами, личинками водних комах, ікрою інших риб (ранньою весною). Ця риба здійснює не тільки сезонні міграції, але і кочує в межах водоймища, що, головним чином, пов'язано із зміною температури води. У місячні ночі він менш активний, ніж в темні. У міру прогрівання води жор миня слабшає, а влітку припиняється зовсім. Цю пору року ця риба вважає за краще проводити в сплячці, забившись в найтемніші і холодніші місця водоймища. У першій половині ХХ століття нікопольські хлопчиська в літню спеку ловили миня руками, так званим методом «мацання», детально описаним відомим іхтіологом ХІХ ст. Сабанєєвим Л.І. і письменником Чеховим А.П. в розповіді «Минь».

Ще в ХІХ ст. Леонід Сабанєєв відзначав: «Как рыба очень чувствительная к качеству воды, налим едва ли не раньше других рыб снет от ее порчи. У нас, под Москвой, при обилии фабрик с их вредными отбросами, при бесцеремонном спуске нечистот, налимы заметно уменьшаются в числе, а местами почти перевелись». Чи варто дивуватися зникненню миня на Нікопольщині, де середина ХХ ст. ознаменувалася будівництвом Каховського водосховища і гігантів вітчизняної промисловості?».

Корисні поради

При визначенні на незнайомому водоймищі кращих місць лову не забувайте про те, що рибу треба шукати там, де змінюються контури берегової лінії. Якщо водоймище широке і одноманітне, обирайте вужчі місця (у мисів або островів). Якщо на водосховищі немає видимих орієнтирів, стежте за напрямом лощин, ярів, впадаючих струмків, прибережних круч і орієнтуйтеся по ним. Перед поїздкою на водосховище необхідно заздалегідь вивчити стару карту місцевості і нанести на свою похідну схему всі повороти русла затопленої річки, а також впадаючих річок і струмків.

 

Фото:  Adam Lasota

 

 

 Фото: Werner Fiedler

 

 

Фото: Achim R. Schloeffel

 

 

 

Переклад в електронний вигляд: Бутенко О.П.

---

Дізнатися більше про миня Ви можете тут:

• Налим
• Налим (Lota lota)
• Налим (Lota lota)

 

У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове