10.01.2011 17:01 | |||
There are no translations available.
Тороп С.О.
Пелікан кучерявий, баба-птиця (Pelecanus crispus)
"Серед залітних птахів особливо примітні пелікани. Під час подорожі по плавневих єриках мені доводилося бачити пеліканів, які сиділи на вербах і прибережних корчах. Тутешні рибалки і мисливці називають цього птаха білою бабою або бабою-птицею". Такі спогади про пеліканів, які колись зустрічалися в Дніпровських плавнях, залишив натураліст Ігнатій Ляпунов, який побував на Нікопольщині в 1879 році. Інший натураліст і письменник Андріан Кащенко (1858-1922 рр.) відмічав: "Дивує мене, що діди Розсолода і Джигир не згадували про бабу-птицю, тобто про пеліканів, хоча на Великому Лузі вони зустрічалися цілими зграями. В роках 1880-1884-х я бачив їх і на піщаних косах Дніпра між Олександрівськом і Нікополем, і на озерах Базавлука, а між 1870-1880 роках навіть на каменях біля скель Сагайдачного, вище за Великий Луг, і тільки в останню мою подорож на Великий Луг, року в 1916, я не лише не побачив жодного пелікана, але вже чув від мисливців, що цей птах, на жаль, давно не залітає в ці краї".
Проте є відомості, що принаймні у кінці 20-х років ХХ ст. цих птахів, хоча і не в такій великій кількості, на Нікопольщині ще зустрічали. У червні 1990 року мені вдалося записати розповідь колишнього нікопольчанина Федора Осинченка. Приведу його повністю: "Року в 1927 або 1928 ми з батьком, пропливаючи повз острів Британ на човні, бачили на його березі з десяток пеліканів. Батько казав, що бабу-птицю, так їх зазвичай називали в наших краях, йому не доводилося бачити вже років десять, хоча на самому початку століття їх на Дніпрі зазвичай зустрічали видимо-невидимо. За його словами, вони залітали до нас з Азова. Кучерявий пелікан - дуже великий (значно більше за гусака) білий птах з довгим дзьобом, знизу забезпеченим великим мішком. На голові у кучерявого пелікана добре помітна витончена "чуприна". Пір'я на задній стороні шиї майже не кучеряві. Кінці крил сіро-бурі, а ноги сірі, короткі, наближені до заднього кінця тіла. Хвіст - короткий, з прямим обрізом. По своєму забарвленню самці нічим не відрізняються від самок. У молодих пеліканів верх тіла з ясно-бурими плямами, а пір'я потилиці і шиї майже не кучеряві. Основною їжею кучерявого пелікана служить риба. Як і усі види пеліканів, пелікан кучерявий по землі ходить незграбно і повільно. Під час перебування на суші він часто сідає на прибережні дерева і камені. Зате цей птах прекрасно почуває себе на воді і в повітрі, причому з води він злітає досить легко. Під час польоту шия зігнута S-подібно, а сам політ ширяючий, з нечастими помахами крил. Під час відпочинку на воді птах тримає шию зігнутою, як і у польоті, при швидкому плаванні - витягнутою вгору. Тримаються баби-птиці великими зграями, а гніздяться колоніями - в дельтах річок, на взмор’ях і покритих заростями очерету важкодоступних озерах. Гнізда вони будують на острівцях, із стебел очерету, рогозу і осоки. У кладці буває 2-3 білих яйця. На думку багатьох вчених, головною причиною скорочення чисельності пеліканів стало не полювання, а їх лякливість. У разі щонайменшої небезпеки вони кидають гнізда і пташенят, перебираючись на нові місця, де вже не встигають вивести потомство.
Місця спостереження зграй кучерявих пеліканів у часи Дніпровських плавнів (ХIX - початок ХХ ст.)
Нині на території України залітні пелікани зустрічаються в дельті Дунаю і Дністра, рідше - на узбережжях Чорного і Азовського морів.
Фото: Дмитро Костянтинов
Фото: Norbert Aepli
Фото: Adamantios
Фото: www.birds-online.ru
Фото: William Vivarelli
Фото: svd
Фото: Campogianni Stefania
Ілюстрації:
Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.
Дізнатися більше про пелікана кучерявого Ви можете тут:
|
|||
Обновлено ( 13.01.2011 17:33 ) |