Пелікан кучерявий, баба-птиця (Pelecanus crispus)

"Серед залітних птахів особливо примітні пелікани. Під час подорожі по плавневих єриках мені доводилося бачити пеліканів, які сиділи на вербах і прибережних корчах. Тутешні рибалки і мисливці називають цього птаха білою бабою або бабою-птицею". Такі спогади про пеліканів, які колись зустрічалися в Дніпровських плавнях, залишив натураліст Ігнатій Ляпунов, який побував на Нікопольщині в 1879 році. Інший натураліст і письменник Андріан Кащенко (1858-1922 рр.) відмічав: "Дивує мене, що діди Розсолода і Джигир не згадували про бабу-птицю, тобто про пеліканів, хоча на Великому Лузі вони зустрічалися цілими зграями. В роках 1880-1884-х я бачив їх і на піщаних косах Дніпра між Олександрівськом і Нікополем, і на озерах Базавлука, а між 1870-1880 роках навіть на каменях біля скель Сагайдачного, вище за Великий Луг, і тільки в останню мою подорож на Великий Луг, року в 1916, я не лише не побачив жодного пелікана, але вже чув від мисливців, що цей птах, на жаль, давно не залітає в ці краї".

Проте є відомості, що принаймні у кінці 20-х років ХХ ст. цих птахів, хоча і не в такій великій кількості, на Нікопольщині ще зустрічали. У червні 1990 року мені вдалося записати розповідь колишнього нікопольчанина Федора Осинченка. Приведу його повністю: "Року в 1927 або 1928 ми з батьком, пропливаючи повз острів Британ на човні, бачили на його березі з десяток пеліканів. Батько казав, що бабу-птицю, так їх зазвичай називали в наших краях, йому не доводилося бачити вже років десять, хоча на самому початку століття їх на Дніпрі зазвичай зустрічали видимо-невидимо. За його словами, вони залітали до нас з Азова. Кучерявий пелікан - дуже великий (значно більше за гусака) білий птах з довгим дзьобом, знизу забезпеченим великим мішком. На голові у кучерявого пелікана добре помітна витончена "чуприна". Пір'я на задній стороні шиї майже не кучеряві. Кінці крил сіро-бурі, а ноги сірі, короткі, наближені до заднього кінця тіла. Хвіст - короткий, з прямим обрізом. По своєму забарвленню самці нічим не відрізняються від самок. У молодих пеліканів верх тіла з ясно-бурими плямами, а пір'я потилиці і шиї майже не кучеряві. Основною їжею кучерявого пелікана служить риба.

Як і усі види пеліканів, пелікан кучерявий по землі ходить незграбно і повільно. Під час перебування на суші він часто сідає на прибережні дерева і камені. Зате цей птах прекрасно почуває себе на воді і в повітрі, причому з води він злітає досить легко. Під час польоту шия зігнута S-подібно, а сам політ ширяючий, з нечастими помахами крил. Під час відпочинку на воді птах тримає шию зігнутою, як і у польоті, при швидкому плаванні - витягнутою вгору.

Тримаються баби-птиці великими зграями, а гніздяться колоніями - в дельтах річок, на взмор’ях і покритих заростями очерету важкодоступних озерах. Гнізда вони будують на острівцях, із стебел очерету, рогозу і осоки. У кладці буває 2-3 білих яйця. На думку багатьох вчених, головною причиною скорочення чисельності пеліканів стало не полювання, а їх лякливість. У разі щонайменшої небезпеки вони кидають гнізда і пташенят, перебираючись на нові місця, де вже не встигають вивести потомство.

 

 

 

Місця спостереження зграй кучерявих пеліканів у часи Дніпровських плавнів (ХIX - початок ХХ ст.)

 

Нині на території України залітні пелікани зустрічаються в дельті Дунаю і Дністра, рідше - на узбережжях Чорного і Азовського морів.

---

Цікаві факти

• У Давньому Єгипті пелікани були свійськими птахами і, швидше за все, замінювали курей-несучок. На фресці XV ст. до н.е. вони зображені поряд з людиною і кошиками, доверху наповненими яйцями.

 

Домашні пелікани у Давньому Єгипті

• Величезний еластичний мішок під дзьобом у пеліканів служить їм чудовою рибальською сіттю. Перш ніж проковтнути рибу, пелікан виливає з мішка воду. Кожен пелікан з'їдає в день в середньому 1,2 кг риби.

 

Еластичний мішок під дзьобом у пелікана

• Багато видів пеліканів влаштовують справжні групові полювання. Іноді до 40 білих пеліканів вишиковуються підковою і починають пасти рибу, направляючи її у бік мілини. Ляскаючи по воді крилами і лапами, вони женуть рибу перед собою. Кожні 15-20 секунд пелікани, як по команді, опускають дзьоби в центр кола, намагаючись упіймати рибу. Кожна 5 спроба закінчується для них вдало.

 

Полювання пеліканів

• Бурий пелікан, який мешкає в Північній і Південній Америці, добуває рибу пірнаючи з висоти від 3 до 10 м. Спрямовуючись вниз, вони напівскладають крила, відкривають дзьоб і, як торпеди, входять у воду. Через декілька секунд вони з'являються на поверхні, викидаючи з мішків воду і проковтуючи рибу.

 Пелікан бурий

• Зазвичай пелікани живуть великими зграями, але трапляється, що деякі птахи відбиваються від них. Особливо часто одинаками стають американські білі пелікани.

• На Землі мешкають 7 видів пеліканів, найпоширенішим з яких є рожевий пелікан (Pelecanus onocrotalus). Його вага складає 14 кг, а розмах крил - 2,5 м.

---

 

 

Фото: Дмитро Костянтинов 

 

 

Фото: Norbert Aepli 

 

 

Фото: Adamantios 

 

 

Фото: www.birds-online.ru 

 

 

Фото: William Vivarelli 

 

 

Фото: svd

 

 

 Фото: Campogianni Stefania

 

 

Ілюстрації: 

1. Тайны живой природы. - М. : Россмэн, 1999. - 200 с.

 

Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.

---

Дізнатися більше про пелікана кучерявого Ви можете тут:

• Пелікан кучерявий 

 

 

У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове