Печать
Природа та екологія - Природа Нікопольщини
12.12.2010 15:47
There are no translations available.

Тороп С.О.
Біолог
м. Нікополь, Україна
Біографія
 
Фото: Рудоманова О.Є.
 
Матеріал надано в авторській редакції
 
Квіти на курганах

Людям, які ніколи не ходили по степу, а лише намагалися розгледіти його красу з вікна автомобіля, який мчиться на повній швидкості, тутешні пейзажі можуть здатися сумовитими і одноманітними. Куди не подивишся - усюди рівні, немов дошка, луги та поля, лише зрідка порізані вузькими балками і ярами. А з рослинності одна тільки зелена трава, яка суцільно вигорає іноді вже на початку липня і стає тужливо-жовтою. Проте варто усього лише на пару метрів відійти від запорошеного шосе, пильно вдивившись в простір, який здається таким непривабливим, і ви відкриєте для себе зовсім інший степ. Неповторний і прекрасний, наповнений яскравими фарбами кольорів і дивним співом птахів. І відчувши ледве вловимі запахи диких трав, почувши давно забуту пісню жайворонка, багато хто, думаю, захоче побувати в цих місцях ще не один раз.

У той квітневий день ми, дослідники з різних міст України, збиралися відвідати багатостраждальний скіфський курган, який двічі за останні десятиліття піддавався варварському розграбуванню. На жаль, він не дає спокійно спати горезвісним "чорним археологам" і до цього дня. Мікроавтобус, який нас віз, пригальмував біля полезахисної лісопосадки. Далі через густі зарості дерев і кущів довелося йти пішки. Величний курган, насипаний дві з половиною тисячі років тому над могилою знатного скіфа або царського дружинника, гордо височів над полем, вкритим зеленим килимом з степових трав, які ще не встигли підрости. На його схилах, немов яскраві вогники, спалахнули весняні квіти. На тлі свіжої весняної трави вони прямо-таки горіли, а їх золотистими пелюстками у великих, до 7 см в діаметрі, вінчиках, просто не можна було не замилуватися. Хтось з нас в пориві захоплення навіть назвав ці рослини божественними. І він був недалекий від істини.
 
 
 
Карта подорожі
 
Адоніс весняний (Adonis vernalis), більше відомий в нашій місцевості як горицвіт весняний, дійсно носить ім'я бога, якому вклонялися ще давні фінікійці. У ІІІ-ІІ ст. до н.е. адоніс прийняли у свій пантеон і давні греки, оголосивши його коханим самої Афродіти, богині любові і краси. Вони склали романтичну легенду про те, як прекрасний хлопець Адоніс загинув на полюванні, а нещасна Афродіта довго шукала його тіло, бродивши босоніж по шпильках і гострих скелях. Знайшовши свого коханого, золотокудра богиня побажала, щоб з його крові виросли золотисті квіти, які назвали адонісами. Боги виконали її прохання, а красень Адоніс дивним чином ожив. Очевидно, цей культ був пов'язаний зі святом весни, а воскресіння юного божества символізувало пробудження природи.
 
 
 
Адоніс весняний
 
Квіти адоніса або горицвіту з'являються в наших степах в перші сонячні дні квітня. Кожна квітка живе 8-10 днів. Час і тривалість цвітіння залежать від температури. У похмурі дні квітки можуть зовсім не розкриватися. У молодих горицвітів зазвичай буває 1-5 квіток, у рослин середнього віку - близько 30-ти, а у старіючих їх кількість знову знижується. З віком у рослини змінюється і величина квіток, і кількість насіння на одному пагоні. Максимального розвитку горицвіти досягають приблизно до 40-50 років, а загальна тривалість їх життя - 140-150 років. Уважно оглянувши золотисті квіти, я виявив серед них пару рослин, які по ряду ознак досягли дуже поважного віку.
 
Горицвіт не лише красивий, але і має цінні лікарські властивості. У народній медицині його здавна використовували при серцевих і ниркових захворюваннях, а в традиційну він був введений у кінці ХІХ століття самим Боткіним С.П. і його учнем Бубновим Н.А.. У надземних частинах рослини більше 20-ти речовин, які мають високу біологічну активність. Виготовлені із стебел, листя і квітів адонісу ліки вже не одне десятиліття допомагають людям, які страждають від хронічної сердечної недостатності, епілепсії, підвищеної нервової збудливості і безсоння. У західноєвропейських країнах адоніс весняний як рідкісна рослина охороняється всюди і знаходиться під захистом Бернської конвенції. У зв'язку з великими заготівлями горицвіту його природні запаси різко скорочуються, а спроби введення рослини в промислову культуру виявилися безуспішними. Вирощені в умовах міст горицвіти зберігали свою красу, але зовсім втрачали цілющі властивості. Ось чому основна сировина для медичної промисловості як і раніше береться з природи. Проте європейці, у яких нам є чому повчитися, давно узяли під надійну охорону усі місця, де збереглися "божественні квіти", а на експлуатованих ділянках вводиться раціональний режим заготівель - зрізання проводиться один раз в три роки. Для самовідновлення найбільш великі кущі рослини залишають незайманими.

У наших степах за часів Дикого поля, коли по тутешніх просторах скакали незліченні табуни диких коней і неквапливо проїздили кибитки деяких кочівників, квіти, які з'явилися з крові прекрасного Адоніса, росли практично всюди. Відкриття земель, які ніколи не знали плуга, виявилося для них згубним. Так би вони і зникли на Нікопольщині, але високі давні кургани, до яких не дістався плуг землероба, узяли їх під свій захист. На їх схилах, а також в деяких балках, ці квіти, як і багато віків тому, спалахують золотистими вогниками на тлі молодої весняної трави. Такий ось взаємозв'язок між скіфськими курганами і цими дивними рослинами.
 
 
Адоніс весняний на скіфському кургані

Маститий археолог, вислухавши мою розповідь про "божественні квіти", схилився над ними, немов в шанобливому уклоні, зробив декілька знімків і вимовив: "Моя донька зараз живе в Австралії і часто присилає мені фотографії рослин і тварин, які там зустрічаються. Обов'язково пошлю їй ці знімки - нехай в Австралії знають про те, які дивні квіти ще ростуть в наших степах".

Задумливо постоявши на самій верхівці кургану, ми сходимо вниз по прикрашеному золотистими адонісами зеленому килиму. Через декілька хвилин мікроавтобус знову мчить нас по запорошеній дорозі. Навесні степ змінюється дуже швидко - буквально кожні 10-12 днів. Приїхавши за два тижні на те ж саме місце, можна не виявити там рослин, які запам'яталися під час минулої поїздки. Вони вже встигли відквітнути і "загубилися" серед трави, що помітно підросла. Наступного разу помилуватися їх цвітінням можна буде лише через рік. Дикі тюльпани (Tulipa) і дикі півники (Iris) з'являються і відцвітають дуже швидко. Ці червонокнижні діти дикої природи мало схожі на своїх величних родичів, які прикрашають наші міські клумби. Порівняно з ними вони здаються низькорослими і мініатюрними - найбільші з них зазвичай не вище 23-25 см. Багато людей, бажаючи прикрасити свої сади дикими тюльпанами і дикими ірисами, приходили в степ з лопатами і викопували їх з родючого чорнозему. Проте рослини наполегливо не бажали квітнути біля людського житла і незабаром гинули. Чи варто дивуватися з того, що нині вони занесені в розряд тих рослин, які потребують охорони? Під час поїздки нами були помічені слідуючі види диких півників та диких тюльпанів: півник понтичний (Iris pontica), півник карликовий (iris pumila), півник боровий (Iris pineticola), тюльпан Шренка (Tulipa shrenkii) та тюльпан дібровний (Tulipa quercitorum).
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Дикі тюльпани
 
Ми зупиняємося біля давніх курганів, по схилах яких, немов рятуючись від важкої ходи людської цивілізації, підіймаються яскраво-жовті і фіолетові квіти. З навислої над степом густої пелени хмар пробиваються промені сонця, легкий вітер доносить до нас аромати диких трав. Тут біля підніжжя "степової піраміди" мимоволі відчуваєш, нібито "пумовські" кросівки непомітно перетворюються на м'які скіфські чоботи, а "джинсова уніформа" - в шкіряні штани і каптан. І ти, немов підхоплений самим плином невблаганного часу, на мить переносишся в епоху гордих кочівників. Лише у височині, як і тисячі років тому, буквально висаджує в повітря тишу дзвінка пісня жайворонка. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 Дикі півники
 
Далі наш шлях пролягає уздовж річки Базавлук, яка звивається, немов повзуча змія. Вдалині показалися її кам'янисті береги з виходами давніх порід. Тут в самому серці Великої Скіфії запросто можна було б зняти захоплюючий фільм про далеке минуле нашої землі. Правда, сліди відпочинку не найкультурніших місцевих жителів усій знімальній групі довелося б прибирати не один день! Буквально на кожному кроці натикаючись на порожні пляшки, ми спускаємося до річки.

Те, що ми побачили всього через пару хвилин, викликало б справжній захват у художника-авангардиста і тиху непритомність у захисника природи з країн Євросоюзу. З давніх кристалічних порід, усіяних недопалками і битим склом, на світло пробивалися воістину фантастичні квіти. Їх крихкі, здається, виткані з самого повітря, вкриті щонайтоншим пухом листя спрямовувалося назустріч весні до променів сонця, яке пробивається із-за хмар. Великі фіолетово-сині квіти, які у цієї рослини розпускаються ще до появи листя, хилилися до землі. Простріл розкритий (Pilsatilla pratensis) або сон-трава цвів в долині Базавлука, який неквапливо ніс свої води у тих місцях, де ще у часи льодовикового періоду росли його предки. До речі, в багатьох країнах Західної Європи ця рослина вже давно оголошена зниклою.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Простріл або сон-трава

Дослідники з різних міст України фотографують реліктові квіти, обережно торкаючись руками ніжного листя. Помилуватися дивовижними квітами вийшов навіть незворушний під час усієї поїздки водій. Думаю, цей день надовго запам'ятається і йому.

Непомітно підкрадається вечір, і ми вирушаємо в зворотну дорогу.

Дорога до самого Нікополя не здається нам довгою - мікроавтобус мчить по трасі із скаженою швидкістю. Позаду залишилися зелені поля і величні скіфські кургани, зберігаючи свої давні таємниці. За поворотом ховається останній "острівець" колись безкрайнього Дикого поля. Хочеться вірити, що ми побуваємо в цих краях ще не раз.

Щоправда, степ, який нестримно міняє свій вигляд, стане на той час зовсім іншим…
 
 
Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.
 
 
 
 
У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове
Обновлено 13.01.2011 16:22