Мілявський М.С.
Заслужений вчитель України,
учасник бойових дій у ВВВ,
Почесний громадянин м. Нікополя (Україна)
м. Ієрусалим, Ізраїль
Біографія

Переклад з російської: Бутенко О.П.

.

Костянтин Смуров

Льотчик 947-го штурмового авіаполку 289-ої штурмової авіадивізії молодший лейтенант Смуров Костянтин Макарович прийняв бойове хрещення 9 жовтня 1943 року під Мелітополем. За мужність і відвагу, проявлені в перших боях, був нагороджений орденом Червоної Зірки. А потім почалися будні фронтового життя.

22 листопада 1943 року о 13:30 авіаескадрилія, в якій служив Смуров, отримала бойове завдання: завдати штурмового удару по колоні танків на дорозі Чкалово-Нікополь. Запасною ціллю була станція Мирова. Погода була ясна, видимість - добра. Група у складі 6 штурмовиків під прикриттям 6 винищувачів о 13:45 злетіла з аеродрому Федорівка, на бриючому польоті перетнула лінію фронту і вийшла на населений пункт Чкалово. Політ тривав уздовж дороги Чкалово-Нікополь - шукали колони танків.

На дорозі колон не виявилося. Було прийнято рішення: йти на запасну ціль - станцію Мирова. О 14:30 група на висоті 100 метрів вийшла на станцію Мирова і з цієї висоти зробила бомбометання по бензоскладу та ешелонах, потім зробила захід для обстрілу ешелонів з гармат і кулеметів. На другому заході заговорили зенітні засоби супротивника. Назустріч пікіруючим літакам фашистські зенітки слали вогняні струмені куль і снарядів. Смуров, який йшов крайнім в шестірці, вступив у двобій із зенітною батареєю «Ерлікон», щоб дати можливість іншим товаришам безперешкодно обстрілювати ворожі ешелони.

Набравши висоту, він обрушив усю вогняну потужність свого літака на зенітну батарею і змусив її замовкнути. Товариші вже встигли пройти над станцією і розвернулися для нового заходу. Від палаючого бензоскладу піднімався вгору стовп полум’я і чорного диму. В цей час зліва від дороги відкрила вогонь інша зенітна батарея. Смуров відразу побачив нову ціль і спрямував свій літак назустріч вогняному шквалу, і у цей момент на висоті 300 метрів його літак здригнувся, з-під крила вирвалося полум’я, за літаком потягнувся чорний шлейф густого диму. Смуров, не припиняючи вогню, продовжував планувати на зустріч здіймаючомуся снопу зенітних снарядів.

А коли до землі залишалися десятки метрів, Смуров встиг передати по рації: «Прощавайте, товариші! Моя смерть дорого обійдеться фашистам!». Він, круто кинувши літак убік, спрямував його в середину ешелону і врізався в нього. Пролунав вибух. У небо зметнулися загострені язики полум’я. Оповиті їдким густим чорним димом горіли цистерни і вагони. Так колишній піонер Кинешемської середньої школи № 3, вихованець Ленінського комсомолу - Смуров К.М. повторив безсмертний подвиг свого старшого товариша - льотчика-героя капітана Миколи Гастелло.

Лист, написаний Смуровим своїм батькам 21 листопада 1943 року, був останнім. Через деякий час батьки отримали повідомлення про те, що їх син загинув при виконанні бойового завдання. Скупі рядки офіційного листа неначе сказали все - вони завершили листування.

Але де і як загинув їх син, про це в листі не було сказано. І тільки через 19 років Марія Іванівна дізналася про героїчний вчинок свого сина. Жителям Кінешми стало відомо про подвиг свого земляка.

Джерело: Милявский М.С. Константин Смуров // Трубник. - 1994. - 29 янв. - С. 2.

.