Про море… прозою

До 50-річчя створення Каховського
водосховища та смерті Олександра Довженка
(про ціну надбаного та втраченого)

Природні умови були одним з чинників формування основних рис автохтонного етносу, який проживав і проживає нині на теренах України. Рідна земля для українців завжди одухотворено пов'язувалась з різноманіттям відповідних ландшафтів. Весь уклад життєдіяльності українця - праця, звичаї та світогляд визначались природними циклами та сільськогосподарським календарем.

Великий Луг - Кінські та Базавлуцькі плавні - до їх знищення та затоплення в 1956 році були унікальним природним ландшафтом. Написання з великої літери назв - Дике Поле, Степ виводить сприйняття довкілля нашими пращурами далеко за межі забезпечення умов існування, в духовну площину.

 

Список наруги над Україною та її довкіллям, неповторних втрат в останні два століття достатньо великий. Незнищенною та нерозігнаною з України людністю з болем сприймалось і сприймається знищення природних ландшафтних утворень, звичних умов життя, що створили та забезпечували відповідний господарський уклад.

Лев Гумільов обґрунтував, що розвиток етносів і біосфери є взаємопов'язаний і закономірний процес, який сприяє формуванню механізмів взаємодії людини і суспільства. Етнос визначається, як історичне об'єднання людей, які живуть на певній території і пов'язані спільною мовою, культурою і самосвідомістю. Етнос постає, як органічна єдність людей та ландшафтів в "соціоприродному географічному просторі". Фахівці вказують на типові риси національного характеру  українського   автохтонного населення: тонке відчуття гармонії довкілля, ліричність, м'який гумор, почуття справедливості, орієнтоване на пошук правди.

В своїх роботах вчений сформулював концепцію "химерного етносу" - коли на цілісне світовідчуття корінного народу, аборигенів, накладається таке ж цілісне, але інше світовідчуття мігрантів - чужинців, завойовників. Це негармонійне поєднання двох-трьох етносів, які мають різний світогляд, досвід природокористування, етнічні цінності. Химерний етнос з його ідеологічними світоглядними установками стає руйнівником середовища проживання та життєвого укладу корінного етносу. Дніпровські "моря", гірничі кар'єри корисних (в багатьох випадках безкорисних та шкідливих за наслідками для народу) копалин, відвали та терикони невпинно та невідворотно спотворювали і спотворюють рідну землю. Наслідок словами поета - держава є, нема Вітчизни, нема Дніпра - вода лишилась.

Що ми набули, що назавжди втратили? "Звершення" за останні піввіку - чи можна було їх уникнути, зменшити негативні наслідки? Яку ціну заплатили за електроенергію ГЕС та воду, що самопливом пішла в південні степи та Крим 50 років назад?

 

 

Микитин Ріг. Острів Кохання. Нікополь

Фото: авторський проект  Костенко А."Никополь. Страницы истории."

 

 

 

На тому місці, де були знамениті "співаючі" піски, нині височіє Запорізька атомна станція
Фото: Дьяченко К.

 

Згадаємо, що на початку 30-х років був варіант розміщення нижче Запоріжжя 2-х гребель ГЕС. Одна з них передбачалась вище Марганцю з відгородженням та збереженням Базавлуцьких та Кінських плавень.

Урочиста закладка будівництва першої дніпровської греблі відбулась 7 листопада 1927 року, а пуск святкували 10 жовтня 1932 року. З початком будівництва Дніпрогесу великому знавцю Запорозької Січі, академіку АН УРСР Яворницькому Д.І.  було запропоновано очолити експедицію і описати пороги. На той час йому йшов уже 74 рік. Книга "Дніпрові пороги" вийшла в 1928 році в Харкові (фото порогів).

 

 

 

Яворницький Д.І.

Фото: www.museum.dp.ua

 

В передмові до книги говорилось: "Видаючи цю книгу, Державне видавництво України гадає, що цим ми виконуємо свій культурний обов'язок перед нашою історичною минувшиною, задовольняючи підвищений інтерес до тої нашої природної й історичної старовини, що над затопленою її віковою славою незабаром постане нова соціалістична індустріалізована майбутність". Цим виданням Д.І. Яворницький виконав свій обов'язок перед історією і перед нащадками.

До 15-річчя "Великого жовтня" Довженко О.П.  створив фільм "Іван". Вперше в радянському мистецтві вустами епізодичного персонажу - інтелігента Івана Бігуна вказано на щонайбільшу ваду соціалізму: "Людини немає. Знищено особистість. Всі стали однакові... Але ж я є неповторна індивідуальність".

Сьогодні в селах, що знаходяться поряд затоплених порогів, розповідають - прислухавшись, вночі можна почути з під води їх гул. На водній гладі інших "морів", зосередившись і придивившись, можна побачити русло Дніпра, протоки, річища, озера, побачити контури ще незруйнованих круч.

Ідеологія великих будов комунізму і сталінського плану перетворення природи не визнавала обов'язків і боргів перед минулим і нащадками, культурною і історичною спадщиною. Переселяли живих і мертвих - бажаючим дозволялось розкопувати могили, збирати і перевозити останки рідних.

Гребля запущеної в листопаді 1955 року Каховської ГЕС затримала повінь 1956 року і вирубані та не повністю спалені Кінські та Базавлуцькі плавні стали дном рукотворного моря.

 

 

 

Будівництво Каховської ГЕС. Перекриття русла. Вихід банкета з води. 1955 р.

 

 

 

 Каховська ГЕС. Водозливна плотина після затоплення. 1955 р.

Фото: надано автором статті

 

"Всю зиму підіймались води Дніпра, заливаючи плавні, озера. А весною, коли по всіх притоках із верхів'я рушив лід, а за льодом незабаром багатюща повінь, - весь Дніпровський Низ від Запоріжжя до Каховки зразу став невпізнаним. Пішов під воду великий Запорозький Луг, потонули навіки старі хрести на дідівських кладовищах. Щезли ріки Підпільна, Скарбна... Народилося море, безкрає, з неосяжним морським обрієм. Геологічне диво! ...на дні якого затонуло навіки їх дитинство" (Довженко О.П.  "Поема про море").

Перед затопленням стрімко пройшли по Великому Лугу малочисельні наукові експедиції. Але "ніким не замальовані і не написані пейзажі плавнів, вирубаних від Запоріжжя до Каховки з метою створення дна моря. Перенесені цілі села. Який величезний пізнавальний інтерес являли б ці картини нашої старовини в музеях придніпровських міст через сто років!" (Довженко О.П.  "Поема про море").

Видатний письменник і кіномитець помер 25 листопада 1956 року - в рік заповнення моря і затоплення Великого Лугу. 26 листопада намічалось розпочати зйомку фільму "Поема про море".

Цього ж року Олесь Гончар на черговій будові комунізму записав в своєму щоденнику: "Чаша Кременчуцького моря (між Чигирином і Ново-Георгієвськом). Величезний простір зелений з кущиками садків, з тополями де-не-де видно безлюдний, дивно відкритий: села звідси позносили, весь край жде затоплення. А під горою село тільки зносять. Голубі стіни, красиві віконниці, дах світить ребрами кроков (солому здерто), а на вікнах ще квіти горять. На стінах голубих, як небо, написи нещадні, впорані цвяхом "Хату розбити до 25 травня". "Предупреждєніє - Хата продається на розбій". Димарі, димарі, суцільна руїна, сумно. Ребра кроков, стіни продерті до рудого, піч голуба й де-не-де шпаківня на дереві зосталася або лелека в хмизуватому гнізді. Добра тобі поема. Люди сидять біля розруйнованих печищ. І так село за селом. Не думав, що така гнітюча це картина - розруйноване людське житло, розбите передчасно й серед розкішної природи українського літа. Деякі села обдерті, немазані - ці видно, з весни знали, що їх зносять. А от голубі, чисті, біленькі - їх все застало певно зненацька. Лежать дерева, поспилювані вже зеленими, в прив'яленому листі. Вбиті живими, зняті з лиця землі".

Довженко, створюючи епопею про український народ, вибирав історично і суспільно значимі події, що зосереджували в собі філософію і психологію цілої доби. Він не міг пропустити таку знакову для його народу подію - знищення Великого Лугу - унікального неповторного ландшафту та створення моря. Тогочасні грандіозні плани "перетворення природи" були складовою планів будівництва світлого майбутнього, створення уніфікованих промислово-аграрних ландшафтів для єдиної наднаціональної спільноти.

Чому поема? Згадаймо, що це був за час, згадаймо, що переселенцем був і Довженко, який далеко не по своїй волі жив в Москві і мріяв про повернення на Україну.

Олександр Довженко, готуючи кіносценарій відомого фільму, відвідав і працював на Нікопольщині, на приречених до затоплення Чортомлицькій і Базавлуцькій Січах.

 

 

Довженко О.П.

Фото: www.uk.wikipedia.org

 

Рушієм творчості Довженка був пафос оновлення світу. Джерела її таїлися серед вічно замріяного лісостепу на берегах зачарованої Десни, де він жадібно ввібрав в себе всі скарби, взяв з собою і проніс через все життя святість босоногого дитинства.

Щоб зрозуміти митця, його сприйняття епохи та подій, необхідно згадати, що "Поема про море" була розпочата зразу ж після закінчення кіносценарію "Зачарована Десна". Митець відчув потребу в лірико-автобіографічному творі ще під час війни. В своєму щоденнику Довженко згадує: "Зачаровану Десну" пишу вже я лише, як легкий і прозорий спогад про минуле... Чому Десна зачарована? Чари й злигодні босоногого дитинства, без розуміння святості якого, труд людини - нікчемний і безбарвний". Якраз деснянська природа на все життя зачарувала малого Сашка, дала реальну легенду про людські радощі й болі, дала диво, що навчає "бачити зорі у буденних калюжах на життєвих шляхах".

Цей твір передає стан людей, яким на долі випало руйнувати рідні оселі біля Дніпра та переселятись на нові місця. Поема про голову колгоспу, який запросив з усієї країни вихідців з села для прощання з ним перед затопленням, поема про генерала, якому старий батько доручив зрубати грушу, на якій колись висіла прадіда та його дитяча колиска. Поема про прораба з будови ГЕС - "затопленця", зваблювача дівчат, непорядної людини... Поема про... , а втім, раджу перечитати та передивитись згадані твори. Коли писався цей твір, наші батьки "громадські слухання" в плавнях вночі проводили лише, коли засинали діти.

Ось цитата з його щоденника: "...Насправді ніхто в Покровському не оголошував людям про те, що треба переносити половину села.

 

 

 

Нікопольський район

 

Жодної роз'яснювальної роботи не проводилося. Просто заходили в двори, обміряли, записували й кожному індивідуально повідомляли про затоплення й необхідність переселитися на гору. Більше того, всім, хто не встиг переселитися у визначений строк, заявляли: "Якщо до такого-то числа не переїдеш, попереджаємо - будемо ламати будинок бульдозером, незалежно від того, живеш ти в ньому чи ні". Так поводились з людьми, що виграли війну, вижили в окупації, в голодомори, а попереднє покоління примусово переселялось на схід.

Були плани після дніпровських затоплень прийнятись за Десну, Ворсклу, Псел та інші річки. Вони не залишені - сьогодні "епоха ядерного ренесансу", гірничо-металургійний комплекс вимагають води, створення нових водосховищ, нових переселень та жертв.

18 кубічних кілометрів води Каховського водосховища дозволили подати воду в Крим, Криворіжжя, дали можливість скиду та розбавлення неочищених промислових та комунальних скидів. Дозволило атомному відомству відгородити частину лівобережного плеса водоймища для створення ставка-охолоджувача - технологічної водойми Запорізької атомної станції. Узаконене фактично прямоточне водокористування Запорізького енергокомплексу, неочищені комунальні скиди Запоріжжя поставили під загрозу питне водопостачання всього півдня України.

Ті, хто виріс на Дніпрі, не знали поняття "питна вода" - вся вода дніпровська була питною. А сьогодні відсутність нормативно-правового визначення поняття "питна вода" унеможливлює здійснення державного санітарного нагляду за її якістю.

Показники доочищеної "екологічно чистої питної води", якою успішно торгують підприємці Нікополя, і до цього часу законодавчо не визначені. Пусті вікна покинутих в зоні Чорнобиля осель - результат та наслідки набутого в попередні роки досвіду, продовження руйнації свого часу степових "неперспективних" сіл, що пішли під воду дніпровських морів, або були поглинуті кар'єрами. До сьогодні наш народ не утвердився в національній самосвідомості, щоб неупереджено оцінити ціну втрати. Вже новому поколінню, яке виросло на асфальті в батьківських переселенських хатах, мирноатомне відомство нагадує про себе пам'яткою "Вы проживаете на территории, которая может быть подвергнута заражению в случае аварии на Запорожской АЗС... Обязаны принять... иметь... организованно занять место в поданном транспорте... В пунктах эвакуации вам определят место жительства, трудоустроят, обеспечат питанием и другими услугами".

Сьогодні незатоплені "морями" мальовничі береги Дніпра захоплюються новими господарями життя. Все чіткіше вимальовується перспектива і загроза заміни відселеного від рідних берегів і чистої води корінного етносу новим, химерним.

Великий, Божого покликання митець, Довженко свого часу наївно повірив в проголошувані гасла про свободу, рівність і братерство. Коли розвиднилось і спала ідеологічна пелена, коли кожен школяр і студент зрозумів, "що знання своєї національної історії - це паспорт на загибель", реальна дійсність його жахала і гнітила. До останніх днів його свідомість обпікала думка - що буде з народом, хто відкриє світові правду про його страждання і надії, що необхідно, щоб з'явилась перспектива.

 

І сьогодні через півстоліття після його смерті не втратили своєї гостроти і злободенності, загострились проблеми виживання і майбутнього України. Виясняємо: хто ми - народ України чи український народ, етнічна чи політична нація, що таке Національні плани та програми, чи може вони мають бути інтернаціональними...

Ознаки збільшення "химерності" демонструє місцеве самоврядування Нікополя, де міська рада перейменувала кінотеатр ім. Довженка в "Прем'єру", щоб пустити на розпродаж-перепродаж.

В районному центрі Кам'янка-Дніпровська, на території якого зна­ходиться Запорізька АЕС, перед незакінченим адмінбудинком стоїть пам'ятник вождю, символізуючи незбудоване обіцяне світле майбутнє за участю "мирного атому".

Тим часом представники химерного етносу - нащадки тих, хто свого часу руйнував середовище проживання, людські оселі, душу і майбутнє - в черговий раз ґвалтують замордований переселеннями народ примарою наближення "ери ядерного ренесансу", виношують плани будівництва нових ядерних блоків, водосховищ, каналів. Сьогоднішні розмови про становлення правової демократичної держави не сприймаються, бо в пам'яті виникає дитяча лялька у вікні переселенської чорнобильської хати та проступають "написи нещадні, впорані цвяхом ... "Предупреждєніє - хата продається на розбій".


Взято: Сандул В.А. Про море... прозою // Свята справа. - 2007. - № 1. - С. 23-25.

Переклад в електронний вигляд: Бутенко О.П.

---

• Дніпровські плавні
• Пороги
• Будівництво Каховської ГЕС
• Дніпровські плавні (сучасність)
• Червоногригорівські плавні (сучасність)
  
• Томаківські плавні (сучасність)
  
• р. Базавлук (Нікопольський район Дніпропетровської обл.) (сучасність)
• Яворницький Д.І. Гідрографія, топографія і клімат запорізького краю
• Яворницький Д.І. Продуктивність землі, флора, фауна й пори року запорізького краю

 

Дізнатися більше про Яворницького Д.І. Ви можете тут:

• Д.И. Яворницкий: жизненный и творческий путь