|
|
|
| Історія Нікопольщини - Давня історія | |||
| 02.03.2010 16:18 | |||
|
There are no translations available.
Тороп С.О.
Скіфські священні місця
Геродот та інші античні автори вважали Скіфію країною з чіткими географічними межами. Давні історики склали доволі докладні описи тих Скіфських земель, які їм вдалося відвідати. Як і у багатьох інших народів того часу, у скіфів існували священні місця - вкрита лісами місцевість під назвою Гілея (Дніпровські плавні) і Ексампей («Святі шляхи»), де протікало впадаюче у Гиппаніс (Південний Буг) гірке джерело, що носило ту ж назву.
Найбільш шанобливою і священною для кожного скіфа землею була Гілея («Лісиста країна»), яка вважалася володіннями великої змієногої богині. Згідно стародавній легенді, саме тут народився Скіф - міфологічний родоначальник всіх скіфських царів (див. статтю «Скіфи: походження та релігія»).
Скіфська змієнога богиня.
Зображення на кінському налобнику з кургана Велика Цимбалка. Запорізька область
На сучасному півдні України ви, звичайно ж, ніякої «Лісистої країни» не знайдете. По правді кажучи, в наших степових краях, які всесвітнє потепління клімату через декілька десятиліть загрожує перетворити на напівпустельні, власне, і лісів-то немає. Хіба що, рідкі лісосмуги і лісопосадки, неабияк страждаючі в літню пору від візитів відпочиваючих, багато з яких не вміють поводитися на природі. Проте так було не завжди! Всього яких-небудь 60 років тому на просторах від Хортиці до самого гирла Дніпра тягнулася справжня «Лісиста країна» - Дніпровські плавні, нині затоплені водами Каховського водосховища.
Залишки Дніпровських плавнів неподалік від с. Червоногригоровка.
Нікопольський район. 2009 р.
Фото: Рудоманова О.Є.
Подорожуючи по Скіфії, Геродот відвідав Гілею, піднявшись по Дніпру від його гирла і до самих порогів. Згадка про це знайдена в одній з епіграфічних пам'яток під час розкопок давньогрецької колонії Ольвії, яка існувала в Нижньому Побужжі з VI ст. до н.е. На думку одних дослідників, Геродот піднявся по Дніпру до широти сучасного м. Запоріжжя. Інші наполягають на тому, що у V ст. до н.е. Борисфен був судноплавним лише до мілин на місці Нікополь-Кам’янської переправи.
Подорож Геродота по Борисфену (Дніпру)
Технічне створення карти: Стрілецька М.В.
Дніпровські плавні. XIX - початок ХХ ст.
Технічне створення карти: Волкова К.Ф.
За часів «батька історії» уздовж берегів Борисфену (Дніпра) тягнулися численні пасовища, а найвищі і соковитіші трави колисалися вітрами на просторах Великого Лугу, що здавалися нескінченним. Тутешні плавневі ліси складалися з непролазних чагарників очерету і рогозу, розкішних верб, величних чорних тополь, невибагливих в’язів.
Залишки Дніпровських плавнів. Річка Базавлук. Нікопольський район. 2008 р.
Фото: Рудоманов Р.С.
Залишки Дніпровських плавнів. Річка Базавлук. Нікопольський район. 2008 р.
Фото: Рудоманов Р.С.
Залишки Дніпровських плавнів. Річка Базавлук. Нікопольський район. 2008 р.
Фото: Рудоманов Р.С.
У них також росли вільха чорна, осика, дуб та інші дерева. По скіфській священній Гілеї блукали стада зубрів і диких коней. У її глухих куточках будували свої дамби невтомні річкові трудівники бобри, гніздилися горді орлани-білохвости, чаплі, пелікани та безліч інших птахів.
Дніпровська вода була прозорою і приємною на смак. Головну річку Скіфії живили сотні річок і річечок, в плавнях було багато островів, озер і боліт. 
Залишки Дніпровських плавнів неподалік від о. Томаківка. Нікопольський район. 2007 р.
Фото: Рудоманов Р.С.
Залишки Дніпровських плавнів неподалік від о. Томаківка. Нікопольський район. 2007 р.
Фото: Рудоманов Р.С.
У Борисфені водилися стерлядь, білуга, осетр, величезні соми і щуки, окунь, тараня, скумбрія, камбала, в’язь, судак та безліч іншої риби. У його гирлі сама по собі осідала сіль. Ймовірно, під враженням від своєї подорожі Геродот відзначав: «Це - єдина річка, крім Нила, витоків якої я не можу вказати (як, здається, і ніхто з еллінів)».
Залишки Дніпровських плавнів. 2009 р.
Фото: Фельдман О.А.
Залишки Дніпровських плавнів. 2009 р.
Фото: Фельдман О.А.
Залишки Дніпровських плавнів. 2009 р.
Фото: Фельдман О.А.
Залишки Дніпровських плавнів. 2009 р.
Фото: Фельдман О.А.
Відомий грецький історик вважав, що всі скіфські річки беруть початок з великих озер і течуть з півночі на південь. Серед доступних для судноплавства притоків Борисфену він називає Пантікап. Деякі вчені перекладають назву цієї річки як «Водний шлях» («Пант» - шлях, «ап» - вода). За описом Геродота, вона текла по лісистій країні Гілеї та зливалася з Борисфеном. Швидше за все, йдеться про Конку. Сьогодні ця річка протікає тільки по території Запорізької області, має довжину 152,2 км та площу водозбору - 2 580 км2. У часи Геродота, як, втім, і в пізніші, вона, дійсно, була судноплавною. Відомий дослідник запорізького козацтва Дмитро Яворницький залишив про Конку такі спогади: «Конка настільки глибока, що по ній абсолютно вільно можуть ходити пароплави; тут же вона вкрита таким чудовим лісом і травою, що її береги місцями робляться абсолютно непрохідними. Вона тече по такому звивистому руслу, що місцями здається не річкою, а глухим закритим озером, пливеш-пливеш по ній і раптом здається, неначе далі пливти нікуди; але зробіть два-три помахи веслами, і перед вами довга-предовга панорама, та яка! Чистісінька, точне дзеркало, вода, зелений, точно смарагд, ліс і прозоре чисте небо, яке можна бачити тільки в одній Італії». 
Дмитро Яворницький. 1885 р.
Фото: uk.wikipedia.org
Не дивно, що скіфи поселили одну зі своїх найбільш шанобливих богинь серед такої неповторної природи. Осквернення землі священної Гілеї, не залежно від того, ким воно було вчинено, каралося смертю. Геродот розповідає про криваву трагедію, яка відбулася тут близько 550 р. до н.е.
Відомий в Греції як філософ скіфський царевич Анахарсіс (син царя Гнура) під час свого перебування на острові Кізік відвідав свято, влаштоване еллінами на честь своєї Великої Богині. Він був настільки захоплений побаченим, що присягнувся небу у разі благополучного повернення додому принести грецькій богині жертву, згідно обряду, що існував у кізікійців. Повернувшись на батьківщину, Анахарсіс відправився у лісисту Гілею і зробив обіцяне. Свято тривало всю ніч. Про все, що відбулося в плавнях, стало відомо його братові, царю Савлію. Він особисто прибув у Гілею і на місці вбив Анахарсіса. У часи Геродота ці події вже давно перетворилися на «легенды старины глубокой». Ймовірно, тому він розповідає про них спрощено – його розповідь про трагічну долю Анахарсіса нагадує старовинну легенду. Очевидно, що царевич-філософ поплатився життям за пристрасть до чужих богів, але все ж таки головною причиною жорстокої розправи над ним стало осквернення священної Гілеї. Скіфи сприйняли влаштоване Анахарсісом на честь грецької богині святкування як справжнє святотатство і зухвалу політичну демонстрацію, спрямовану проти основ їх суспільного устрою. Характерно, що у розповідях Геродота всі найважливіші рішення ухвалювалися не від імені царя, а від «усіх скіфів». У войовничих кочівників влада царя обмежувалася «радою скіфів» - народним зібранням. Цей найвищий законодавчий орган мав право зміщувати царів і призначати нових з числа членів царського роду. У цьому випадку честь царського роду виявилася заплямованою! От чому Савлій негайно прибув у «володіння великої змієногої богині» і власноручно покарав брата.
Навіть після того, як в III ст. до н.е. основна маса населення змушена була переселитися до Криму, скіфи ще не одну сотню років продовжували утримувати вузьку смужку по обох берегах Нижнього Дніпра (зокрема, акрополь Кам’янського городища і Нікополь-Кам’янську переправу) - території, що безпосередньо примикали до священної Гілеї. Крім стратегічного вони, скоріше за все, продовжували мати і величезне сакральне значення. Тут, як і в Криму, у III-II ст. до н.е. з'являються укріплені поселення. 
Скіфський цар у священній Гілеї
Малюнок Торопа С.О.
Інше священне місце скіфів носила назва Ексампей («Святі шляхи»). Тут протікала однойменна лівобережна притока Гипаніса (Південного Буга), вода у якій була гіркою і неприємною на смак. Більшість дослідників ототожнюють її із річкою Синюхою, яка протікає по території сучасної Миколаївської області. 
Річка Синюха. Фото з космосу
Фото: www.kmist.nm.ru
У часи Скіфії в цій місцевості стояв величезний бронзовий казан, відлитий за наказом царя Аріанта (близько 650 р. до н.е.). Одного разу цей цар вирішив дізнатися чисельність свого народу і провів своєрідний «перепис населення». До речі, перший на території нашої країни! Під загрозою страти він наказав всім дорослим скіфським чоловікам принести по одному бронзовому наконечнику стріли. Їх опинилося так багато, що скіфський цар вирішив спорудити собі з них пам'ятник. Аріант велів розплавити всі наконечники стріл і відлити з них величезну мідну посудину. Незабаром вона була встановлена в священній місцевості під назвою Ексампей. Геродот запевняв, що бачив цю посудину своїми очима. За його словами вона вміщала 600 амфор (не менш 6 тис. тис. літрів), а товщина її стінок складала шість пальців. 
Скіфський казан. Бронза IV ст. до н.е.
Ілюстрації:
Переклад в електронний вигляд: Бутенко О.П.
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про видатного українського археолога (завдяки якому було відкрито багато скарбів скіфських курганів, у тому числі і знаменита золота пектораль), кандидата історичних наук, а також проникливого лірика, поета тонкої душі Мозолевського Бориса Миколайовича:
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:
|
|||
| Обновлено 07.08.2011 15:53 |
