Крутиголовка (Jynx torquilla)

 

Безумовно, самим незвичайним представником ряду дятлоподібних (Piciformes) є крутиголовка. Своїм зовнішнім виглядом вона більш схожа на типового представника ряду горобцеподібних (Passeriformes). До того ж, на відміну від інших дятлів, які залишаються зимувати в рідних краях, ця пташка проводить зиму на півночі й північному сході Африки, а також в Індокитаї. В додаток до усього, гніздиться вона не обов'язково в дуплах - може облюбувати для поселення й стару шпаківню, і щілини дерев. Пофарбована крутиголовка в цятки й смужечки самих скромних сіро-буро-коричневих тонів. Верх тіла - бурувато-сірий, з темною смужкою уздовж спини й дрібних білих цяток. На крилах помітні коричневі смужки, а на хвості - світлі поздовжні смужки. Низ тіла - білувато-жовтий, з темними цятками й чорним малюнком. Молоді птахи пофарбовані блідіше.

По деревах крутиголовка пересувається високо витягнувши шию. На відміну від всіх дятлів вона не «барабанить» (не довбає кору) - дзьоб у неї невеликий і слабкий. Але зате цей птах наділений неабиякими артистичними здібностями - у випадку небезпеки - майстерно імітує змію. При цьому крутиголовка не тільки по-зміїному звивається, але ще й сичить! Звичайно, тулуб пернатому імітаторові доводиться ховати у дуплі. Крутиголовка видає звуки, які досить нагадують слабкий крик боривітра: «кьяй-кьяй-кьяй». Харчується вона комахами, з яких особливу перевагу віддає мурахам і їхнім личинкам. Кладка складається з 6-12, іноді до 14, білих яєць (наприкінці травня). Час із кінця вересня до початку квітня крутиголовка проводить у теплих краях.

 

Місця гніздування крутиголовки у часи Дніпровських плавнів (XIX - поч. XX ст.)

 

Зникнення плавневих лісів привело до того, що колись досить розповсюджена в нас крутиголовка стала дуже рідкісною.

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове