Заєць-русак, який з'явився кілька років тому на самій околиці Нікополя, став справжнім героєм дня. Несподівано вибігши на жваву автомагістраль, по якій, здавалося, на повній швидкості мчали вантажні фургони і автобус, який слідував до Дніпропетровська, він вдало минув її, на мить затримався біля автозаправки, оглядівся по сторонах і дав дьору. Здивований таким дивом природи водій зупинив автобус, а пасажири, які їхали у ньому, навіть повисовувались у вікна, бажаючи відобразити косого на свої мобільні телефони. Проте його на той час, як мовиться, і слід простигнув. На жаль, такі випадки відбуваються в нашому індустріальному місті все рідше і рідше. Якщо сказати по правді, останнім часом вони стають майже сенсаційними.

Найчастіше на околиці Нікополя в гості забрідають зайці, які живуть в районах, де придорожні посадки межують з широкими колгоспними полями, а також з хащами чагарників і всіляких бур'янів. Не дивлячись на те, що в наших містах заєць зустрічається украй рідко, в дикій природі, на території Нікопольського району, він до цих пір залишається звичайним видом і його чисельність побоювання не викликає. До речі, заєць-русак поки не має спеціального охоронного статусу і не включений в жодний з природоохоронних списків.

У часи Дніпровських плавнів зайці-русаки зустрічалися по всьому Великому Лугу. Особливо багато їх було по долинах малих річок, де були зарості чагарників, очерету і рогозу. Найбільші і найбільш угодовані русаки важили до 6 кг. У будь-який час року забарвлення зайця-русака залишається сріблясто-сірим, трохи жовтувате на грудях і череві. Уздовж його спини був перекинутий красивий і добре помітний «пояс», а зверху на хвості є виразна чорна смужка.

Заєць-русак відправляється на годування вночі, а вдень він зазвичай спить в ямці (ліжці) на лузі або в полі. Вона також служить йому для захисту від вітру. Харчуються русаки всілякою зеленню, гілками і корою. Взимку вони розкопують сніг на озимині, а якщо з якоїсь причини не можуть до неї добратися – відправляються гризти коцюбки на городах і обгризати кору молодих яблунь в садах.

У часи Дніпровських плавнів зайці, які надмірно розплодилися в окремі роки, приносили колгоспним садам дуже велику шкоду. Ворогів у зайця-русака дуже багато: лисиці, вовки, здичавілі і домашні собаки, люди, сови, пугачі, яструби-тетерев'ятники й інші хижаки. Від них він рятується швидко тікаючи – під час гонитви деякі зайці здатні пробігти за одну годину до 70 км., нерідко зупиняючись на бігу, намагаючись побачити ворога.

Ніколи не називайте зайця боягузом! Загальнопоширена думка про крайню боязкість зайця перебільшена і не відповідає дійсності. Погодьтеся, майже будь-яка тварина, піднята собаками або та, яка піддалося нападу сильного великого хижака, часто кидається врозтіч. У записах мисливців, натуралістів і письменників XIX-ХХ ст. я знайшов чи мало розповідей про сміливих і мужніх зайців. Приведу лише деякі з них. Так, П.А. Мантейфель і Н.А. Зворикін показали на прикладах з власної практики, що заєць, переслідуваний яструбом-тетерев’ятником, дотримується не тільки пасивної, але й активної оборони. У своїй статті про русака П.А. Мантейфель повідомляє: «Не раз я бачив, як нападав на зайців гроза всіх птахів і дрібних звірів – яструб-тетерев'ятник. Як мужньо поводився сірий русак, на якого нападав цей яструб посеред чистого поля! Кожного разу в найкритичнішу секунду, коли кігті наздоганяючого хижака готові були встромитися в шию жертви, русак обертався і стрибав назустріч яструбові, завдаючи йому блискавичних ударів і подряпини гострими кігтями передніх лап».

Давно відомо, що зайці не бояться води і здатні перепливати навіть широкі річки. У нарисі Ф. Ісупова «Зайці-герої», надрукованому в кінці XIX ст. у виданні «Природа і полювання», читаємо наступне: «По першій тривозі заєць кущами сповзав непомітно до річки (Десни), спускався у воду і перепливав широку і глибоку річку. Щоб досягти протилежного берега з пункту, де йому зручно було вступати у воду, з мисочка, і де в інших місцях суцільно обривистий берег, а рівно і вибратися на іншому, теж прямовисному березі, заєць повинен був пливти навскоси, проти перебігу швидкої річки, приблизно саженів до ста водного шляху. Заєць пройшов несподівано для мене, спостерігаючого його переправу з берега, швидко і рівно струсився і утік через луги в ліс».

І на закінчення приведу розповідь, записану мною із слів одного з нікопольських старожилів, який полював на зайців у часи Дніпровських плавнів: «Я бачив своїми очима, як собака наздогнав загнаного і, здавалося, вже знесиленого русака. І тут несподівано заєць обернувся, нанісши собаці, який готувався було схопити його, сильний удар передньою лапою. Не розібрав точно в око або в ніс, але мисливський пес голосно завищав від болю, втративши косого із виду. Русак скористався цим і втік через прибережні хащі. Багато років опісля згадуючи про цей випадок, який відбувся в 1952 р., я подумав: «Ось тобі і «трусишка зайка серенький под елочкой скакал».

Розмножується заєць-русак до 4 разів на рік, на протязі з березня до початку жовтня. Вагітність триває 50-51 день. Зайчиха народжує від 2 до 4 (рідше до 6) зайчат. Хоча мати годує їх дуже рідко, іноді навіть один раз за декілька днів, ростуть зайчата дуже швидко. Через тиждень вони починають харчуватися всілякою зеленню, а ще через декілька тижнів – починають самостійне життя.

 

 

 

Фото:  MarekGROM

 

 

 Фото: Rosenzweig

 

 

 Фото: Nic Relton 

 

 

Фото: Andy Rouse 

 

 

 Фото:  Andy Rouse

 

 

 Фото: JC Schou

 

 

 Фото: John Venables

 

 

 

Голос зайця-русака:    

 

Переклад в електронний вигляд: Бутенко О.П.

---

Дізнатися більше про зайця-русака Ви можете тут:

• Чисельність, розселення і добування зайців-русаків (Lepus europaeus) в Україні 
• Заяц-русак
• Заяц-русак — Lepus europaeus

 

 

У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове