«Край п’яти Січей»
Лекція «Нікопольщина – край п’яти Січей»

Укладач: Стрілецька Маргарита Вікторівна, програміст БІЦ «Слово»

Підготовчий етап

Захід на задану тему став результатом підготовки святкування 375-річчя міста Нікополя. У зв'язку з наміченою датою стало необхідним ознайомлення нікопольців з найбільш яскравими сторінками історії міста і району. Найяскравішим і найбільш значущим моментом історії Нікопольщини є Запорозьке козацтво. На Нікопольській землі були розташовані п'ять із семи Запорозьких Січей. Нікопольщину називають колискою козацтва. Наш край свідок великого числа доленосних, переломних моментів історії, пов'язаних з козацтвом, для багатьох країн і імперій, народів і націй.

В результаті підготовки матеріалів для цього заходу була використана література по історії нашого міста і району, архівні документи, інтернет ресурси.

Також велася дослідницька робота з істориками, археологами і старожилами нашого міста та району.
Ця тема цікава як дітям, так і дорослим. Але основною аудиторією, на яку розрахований цей захід, є старші та середні школяри (5-11 класи).

Для проведення заходу були використані:

Оформлення та наочність:

• фото;
• реконструкції;
• малюнки;
• мапи;
• виставки: «Нікопольщина у світлі європейської історії», «Історія Нікопольщини».

Устаткування та технічні засоби:

• презентація РР «Нікопольщина - край п’яти Січей».

План

.

Назва: «Нікопольщина - край п’яти Січей».
Тема: «Край п’яти Січей».
Форма проведення: лекція.
Місце проведення: 
Дата і час проведення:
Тривалість: 45 хв.
Цільова аудіторія: старші та середні школяри.
Організатори і відповідальний: БІЦ «Слово», Рудоманова О.Є. (методист БІЦ «Слово»).
Захід проводиться спільно:

Основна мета: Ознайомлення дітей з історією Нікопольщини, історією козацтва, історією Січей, що колись розташовувалися на території Нікопольщини.

Хід заходу:

І. Вступ
ІІ. Основна частина
1. Томаківська Січ.
2. Базавлуцька Січ.
3. Микитинська Січ.
4. Стара Чортомлицька Січ.
5. Нова Січ.

ІІІ. Заключна частина

І. Вступ

Ведуча:

«Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну!» - так писав славнозвісний Микола Васильович Гоголь про наш край - Нікопольщину, у своїй повісті «Тарас Бульба». І мав рацію. Нікопольщина була центром Запорозького козацтва, де протягом більше як двісті років знаходились п'ять з восьми Запорозьких Січей: Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Стара Чортомлицька, Покровська (Нова Січ).

Запорозькі Січі були розміщенні нижче Дніпровських порогів. Своєрідним природним захисником козакам служили Дніпровські плавні, відомі ще зі скіфських часів, як священна країна Гілея. На землях Великого Лугу існувало багато річок та озер. Всі вони нині опинилися під водами Каховського моря, більш-менш зберігся лише Буцько-Томаківський острів.

Та пам'ять про героїчних нащадків не вмерла в душах нікопольців. І сьогодні ми з вами маємо можливість детальніше дізнатися про ту славну сторінку історії Нікопольщини, яка називалася Запорозьке козацтво.

Про заснування і засновників, про місця розташувань, про отаманів і простих козаків, про перемоги і поразки, про героїчні долі козацьких військово-адміністративних центрів, що називалися Запорозькі Січі сьогодні вам розповість наш нікопольський історик та краєзнавець.

.

 .

Карта розташування Запорозьких Січей

  .

 .

ІІ. Основна частина

1. Томаківська Січ

.

Острів Томаківка, який мав ще назви: Буцький, Дніпровський, Городище, Острів, після острова Хортиця був другим по величині з 250 дніпровських островів. Він знаходився за 20 кілометрів від Нікополя, на річці Томаківці, займав площу понад 300 гектарів. Його омивали річки Бугай, Річище, Ревун. Суцільний ліс і краса острова привертала увагу багатьох відомих людей, які побували тут.

Запорозька Січ заснувалася на острові в 40-60-х роках ХVІ ст. та існувала до 1593 року. Це було добре, надійне природне укріплення, і вважалося воно однією із найсильніших фортець на Дніпрі. З нею пов'язана діяльність Івана Підкови, який за допомогою запорозьких козаків почав боротися проти турецького гноблення в Молдавії. Ця Січ надавала допомогу і була базою козацько-селянського повстання під проводом Криштофа Косинського (1591-1593 pp.). В останній період повстання, коли козаки штурмували Київ, татари напали на Томаківську Січ. Після героїчної оборони козакам все-таки довелося залишити Січ.

.

.
Острів Томаківка - місце розташування Томаківської Січі

.
Вночі вони вийшли на човнах з оточення і перебралися в більш безпечне місце - на острів Базавлук. За переказами, перед нападом татар на Томаківську Січ у 1593 році козаки зарили на острові свою скарбницю - злиток золота у вигляді коня.

Томаківський острів був важливим стратегічним форпостом запорожців. За історичними даними, в 1647 році Богдан Хмельницький, який втік з в'язниці, із сином Тимошем та загоном однодумців прибув на острів Томаківку, де збирав і концентрував повстанські сили для визвольної боротьби українського народу 1648-1654 років. Звідси він у січні 1648 року напав на Микитинську Січ, де розгромив польський гарнізон і взяв владу в свої руки.

Історія цього острова мала щасливе продовження. Тут, на землях сучасного колгоспу імені Орджонікідзе, було розбито прекрасний сад, яким зачаровувалися видатні люди нашого часу, тут за рішенням правління колгоспу мав спорудитися козацький зимівник (назва хутора, де козаки перебували, коли нема війни) і укріплення.

.

.
2. Базавлуцька Січ

.
Після того, як у 1593 році татари розгромили і спалили Томаківську Січ, козаки перебралися на один із островів у гирлі річки Базавлук (за 4 км від гирла). Січ, за словами відомого історика Д.І. Яворницького, була на острові між лиманом Бейкушем і Журавлівським. З південного боку її захищав Дівочий острів, мала надійний захист і з інших боків, була надзвичайно привабливою. Деякі історики та краєзнавці вважають, що Базавлуцька Січ існувала тут з 1593 до 1638 року.

Ряд документів свідчить, що Січ у 1593 році була на острові Базавлук біля сучасного села Капулівки, який омивався річками Чортомлик, Скарбною, Павлюком, Підпільною. Носив він назви Острів, Базавлук, Чортомлик.

Звернемося лише до таких документів. Посол австрійського імператора Рудольфа ІІ Еріх Лясота про Запорозьку Січ у своєму «Щоденнику» 9 червня 1594 р. записав: «До острова, званого Базавлук, що в рукаві Дніпра біля Чортомлика, або, як вони кажуть, при Чортомлицькому Дніприщі... В той час на ньому був козацький табір».

З цього ясно, що Запорозька Січ була на острові Чортомлик (Базавлук) біля нинішнього села Капулівки. Остаточне визначення місцезнаходження Базавлуцької Січі вимагає комплексного всебічного вивчення істориками і географами.

Але, безумовно, на р. Базавлук був тимчасовий козацький табір або якась залога. Низовини в долині р. Базавлук, де була розташована Базавлуцька Січ, навесні заливалися водою і слабко сприяли економічному розвитку Січі. До того комарі, малярія негативно впливали на здоров'я її мешканців. Слід зауважити й те, що на період Базавлуцької Січі (1594-1638 pp.) припадають найважливіші морські походи проти турків і татар на Чорному та Азовському морях, в яких брали участь 80-200 запорозьких чайок та галер. А в Базавлуцькій Січі відповідного лісу для будівництва козацького флоту не було. А тут ще й надто неспокійна річка Базавлук, яка й залити могла і знищити людей, худобу, будівлі. Тому краще місце для Січі було біля с. Капулівки.

.

.
3. Микитинська Січ

.
У 1639-1652 рр. Микитинська Січ і була тим «гніздом», де кувалися воля і міць козаків. У 1637 році на Микитин Ріг перевіз козацькі гармати, клейноди і скарб військовий гетьман Павлюк. На честь ватажка козацько-селянського повстання річка (протока) була названа Павлюк, а острів Сулими.

Микитинська Січ була розташована на Микитиному Розі, в найвужчому місці Великого Лугу (Дніпровських плавень), де ще в період Скіфії існувала переправа через Дніпро до Скіфської столиці, яка була розташована на місці Кам'янського городища. Саме через Микитинський перевіз - переправу проходив Соляний шлях Київської Русі у ХІ-ХІІ ст.

З кінця XVIII століття і аж до наших днів в офіційній історіографії панувала точка зору про те, що Микитинська Січ знаходилася безпосередньо на Микитиному Розі. Заступник директора Нікопольського краєзнавчого музею Мирослав Жуковський на підставі вивчення карт XVIII-XIX століть, історичних документів і свідчень дослідників кінця XIX - початку XX століття дійшов висновку, що Микитинська Січ знаходилася практично в самому центрі сучасного міста Нікополя (на території парку Перемоги).

Саме звідси почалася національно-визвільна війна (1648-1654 pp.) під проводом Богдана Хмельницького. Саме сюди, після придушення козацько-селянських повстань 1630-1638 pp., була перенесена Базавлуцька Січ. Рішення це прийняв польський уряд, який дуже урізав права козацтва. Отож, у 1638 р. всі гармати було зібрано, човни спалено, а всі козаки об'єдналися. На Микитинській Січі стояла польська залога з кінноти коронного війська та з реєстрового козацького полку.

Укріплення Микитинської Січі мали форму правильного кола розміром 750х750 сажнів (1,5 х 1,5 км) і знаходились на найвищому місці лівого берега Дніпра в районі сучасного парку Перемоги. Ймовірно, складовою частиною оборонних позицій був сторожовий пост на кургані Висока Могила, з якого можна було вести візуальне спостереження за територією від острова Томаківка (на сході) до Чортомлицького Рогу (на заході), а також за степом (на півночі).

 .

 .

Карта розташування Микитинської Запорозької Січі та ії сторожових постів:
1 – Місце розташування Микитинської запорозької Січі.
2 – Місце розташування східного сторожового поста спостереження (острів Томаківка).
3 - Місце розташування північного сторожового поста спостереження (р-н р. Чортомлик).
4 - Місце розташування східного сторожового поста спостереження (р-н с. Капулівка)

.
За повідомленнями нікопольських старожилів, західна частина валів і ровів Микитинської Січі зберігалася до 70-х років ХХ століття. Вали були остаточно зруйновані, а рови засипані під час будівництва парку Перемоги.

У 2000 році заступником директора Нікопольського краєзнавчого музею з наукової роботи Мирославом Жуковським на території парку Перемоги проводилися розкопки оборонних споруд.

 .

 .

. 

 .

Під час розкопок залишків укріплень Микитинської Січі у парку Перемоги м. Нікополь.
Фото Р. Рудоманова. 2007 р.

.
На місці розташування Микитинської Січі та її сторожових постів у майбутньому передбачається створити історико-археологічний комплекс, який, сподіваємось, приверне увагу туристів з України, близького та далекого зарубіжжя до нашого славного історичного краю.

.

.

4. Чортомлицька Січ

.
Чортомлицька Січ (1652-1709 рр.) була однією із найзнаменитіших і найдовговічніших. Острів Чортомлик (Базавлук) омивався річками Чортомлик, Лапинкою (Підпільною), Скарбною, Павлюком. Острів Чортомлик, власне кажучи, був островом лише навесні, коли річки розливалися, бо він був з'єднаний з материком левадою.

Адріан Кащенко говорить, що на цій місцевості були Базавлуцька і Чортомлицька Січі, а В.О. Голобуцький називає дату існування 1594-1709 pp.

Чому Запорозька Січ була перенесена з Микитиного Рогу на Чортомлик?

Тут існує кілька причин. По-перше, йшла національно-визвільна війна українського народу 1648-1654 pp. Невдала Берестецька битва передбачала відновлення панування польських магнатів, зокрема і на Січі. По-друге, кримський хан був ненадійним союзником, і татари могли напасти на Микитинську Січ, бо більшість запорожців воювали у загонах Б. Хмельницького і як слід оборонити Січ не могли. І розташування Січі на Чортомлику було безпечнішим у військовому відношенні.

Переносив і будував Чортомлицьку Січ кошовий отаман Лутай. «Город-Сеча, земляной вал, стоял в устьях у Чертомлыка и Прогною над рекою Скарбною, в вышину тот вал шесть сажен; с поля, от Сумской стороны и от Базавлука, в валу устроены пали и бойницы и с другой стороны от устья Чертомлыка и от реки Скарбной до валу сделаны коши деревянные и насыпаны землей. А в этом городе башня с поля, мерою кругом 20 сажен, а в нем окна для пушечной стрельб».

.

. 

План Чортомлицької (Старої) Січі

 .

. 

Реконструкція Чертомлицької Січі. В. Ленченко. Прибл. 1970 р.

.

У вересні 1659 р. Чортомлицька Січ була освячена і відкрита постійна церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці. 28 років свого життя Іван Дмитрович Сірко пов'язав з Чортомлицькою Січчю, де 8 разів обирався кошовим отаманом. Народний герой брав участь у 55 битвах і завжди одержував перемогу.

У самій Січі постійно проживало понад 6 тисяч січовиків. На Різдво 1675 року 15 тисяч яничар і 40 тисяч кримських татар на чолі з ханом напали на Січ, але Іван Сірко зі своїми славними побратимами-козаками розгромили ворога вщент. Влітку 30 тисяч найхоробріших козаків на чолі з кошовим отаманом Іваном Сірком вирушили в похід до Криму, розбили окреме ханське військо, звільнили багатьох полонених, захопили в полон і татар, і турок і успішно повернулися додому.

Перед Полтавською битвою, коли гетьман Іван Мазепа, і кошовий отаман Кость Гордієнко перейшли на бік шведського короля Карла XII з наміром створити незалежну Україну, цар Петро І вирішив ліквідувати Чортомлицьку Січ як центр Запорожжя і осередок антифеодального руху на Україні. На руйнування Чортомлицької Січі було послано три полки російських військ полковника Яковлєва і підступного ренегата Гната Галагана.

Отаман Яким Богуш - «гарний козак», який зайняв місце кошового П. Сорочинського, наказав відкопатися від берега канавою, зробив на шпилику-мису острова нову фортецю і звелів перенести туди увесь скарб.

Запорожці, помолившись Богу біля могили кошового отамана Івана Сірка, почали вперто захищати Січ. Та її, врешті, було підкорено. Триста козаків взято в полон, декілька чоловік було вбито, а кількох повішено на плотах та пущено вниз по течії річок. Солдати захопили на Січі 100 гармат, 4 мортири, 13 військових прапорів, військові литаври та ін. Все було відправлено в московський табір. Січові курені укріплення зруйновано і спалено. Знищено зимовники навколо Січі. Полковник Яковлєв і особливо Галаган діяли жорстоко. Як писав очевидець кошовий Стефаненко: «...товариству нашему головы обдирали, шеи на плахах рубили, вішали и иныя тиранскія смерти задавали, каких и в поганстві за древних мучителей не водилось мертвых из гробов многих не только из товариства, но и из монахов откапывали, головы им отнимали, шкуры сдирали и вішали.»

Після зруйнування 14 (25) травня 1709 р. Чортомлицької Січі царськими військами запорозькі козаки відступили і заснували Кам'янську Січ (1709-1711 рр.) на Херсонщині, але й звідти були вигнані царськими військами і змушені з дозволу кримського хана заснувати Січ біля Олешок (нині Цюрупинськ) у володінні кримського хана.

В Олешківській Січі (1711-1730 рр.) запорожці зазнали нелегкого життя вигнанців. Проіснувала ця Січ 19 років. У 1728-1730 pp. козаки повернулися на Стару Чортомлицьку Січ.

.

.

5. Покровська (Нова) Січ

.
Існування Нової Січі припадає на період, який знаменується подальшим культурним піднесенням Запорожжя з одного боку, а з іншого - обмеженням автономії, занепадом демократичних порядків у козацькому Війську, подальшим класовим розшаруванням. У кінці березня 1734 р. козаки дістали від царського уряду дозвіл на заснування і забудову Нової Січі на річці Підпільній, за 5-6 кілометрів від Старої Чортомлицької Січі. Нова Січ проіснувала з 1734 до 1775 року.

.

.

План Покровської (Нової) Січі

 .

.

Нова Січ. Реконструкція В. Левченка

..

Нова Січ складалася з чотирьох частин: Кіш, передмістя, Новосіченський ретраншомент, де стояв російський гарнізон, який наглядав за Січчю та приміська слобода.

Нова Січ була великим багатолюдним містом, де проживало 27 117 козаків і жителів.

Всередині за валом і за ровом, навколо майдану були розташовані церква Покрови, будинки військової канцелярії, де перебував Кіш - вищий військовий та адміністративний центр управління всієї Січі. Там жили старшини, стояли пушкарня, збройна майстерня, школа, 38 куренів, в яких мешкали козаки.

У передмісті - своєрідному торговельному і ремісничому центрі Січі - стояли майстерні ремісників, крамниці, шинок, житла ремісників-торговців і т.ін. Запорожці разом з російськими військовими брали участь у війні проти Туреччини, де відзначилися своєю хоробрістю. Чимало російських офіцерів вважали за честь хоча б номінально належати до Січового товариства.

Наприкінці існування Нової Січі в ній жило понад 100 тисяч чоловік, а навколо було чимало сіл і зимовників. Ці землі ділилися тоді на 8 паланок - своєрідних округів. У межах вольностей Війська козацького нараховувалося 44 церкви, 13 каплиць, два скити. При кожній церкві була школа.

Землі за порогами Дніпра залишалися осередком антифеодальної боротьби, де у 1749, 1754, 1761, 1769 роках відбувалися виступи голоти проти багатіїв.

Після переможного закінчення російсько-турецької війни (1768-1774 рр.) царський уряд вирішив ліквідувати Нову Січ.

Місто Нова Січ, як найбільший населений пункт, стало селом, а з 1777 року - містом Покровським, де знаходилася провінційна канцелярія. Згодом землі навколо Покровського, Капулівки, Олександрівки дістались від цариці генерал-прокурору князю Вяземському. Колишні вільні козаки стали кріпаками. Частина козацької старшини була заслана, а останнього кошового П. Калнишевського заслали на довічне ув'язнення в Соловецький монастир.

Запорозькі Січі Нікопольщини приваблювали видатних діячів культури. Тут побували О. Стороженко, Т. Шевченко, О. Афанасьєв-Чужбинський, І. Рєпін, В. Сєров, Д. Яворницький, М. Кропивницький, С. Прокоф'єв, О. Довженко та ін. Власне, цей інтерес до Нікопольщини цілком зрозумілий: тут воля козацька кувалась, тут слава здобувалась, тут жив незалежний, вільнолюбний степовий народ, який підкоряє, дивує і радує нащадків своєю самобутністю, гордістю, чистотою і силою. Наше завдання: все те надбання минувшини зібрати, зберегти, свято передати наступним поколінням. Сьогодні наші душі повинна наповнювати славна минувшина українського народу, славна козацька минувшина.

 .

 .

Пам’ятний знак встановлений
на місці розташування Покровської (Нової) Січі.
Фото О. Рудоманової. 2012 р.

.

.

ІІІ. Завершальна частина

Запитання до дітей та відповіді на їх запитання:
1. Які п'ять Січей були розташовані на Нікопольщині?
2. Яка Січ була розташована безпосередньо на території м. Нікополя?
3. Яка Січ проіснувала довше за інших?
4. Як називалася переправа через Дніпро в найвужчому місці Дніпровських плавнів?
5. Звідки і коли почалася національно-визвольна війна проти Речі Посполитої і під чиїм проводом?
6. Як козаки використовували кургани?
7. Назвіть відомих вам отаманів.

.

.

Список джерел

.

1. Тороп С. Край п’яти Січей [Текст] // Родной Никополь. - 2013. - 18 листопада.
2. Шеремет С.В. У гостях у старого Нікополя [Текст] : Історико-документальний нарис. – Дніпропетровськ : Пороги, 2001. - 147 с.
3. Богуш М.П. Нікопольщина - столиця п’яти Запорозьких Січей (вибрані глави) [Електроний ресурс] // https://bizslovo.org/content/index.php/en/istoriya-nikopolya/135-kozacka-doba/279 stolicasichey.html. - 2014. - 02 февраля.
4. Богуш П.М. Січі на Нікопольщині [Електроний ресурс] // https://bizslovo.org/content/index.php/ua/istoriya-nikopolya/135-kozacka-doba/855-bogush-sichi.html. - 2014. - 12 января.
5. Варивода Л.П. Знищення останньої Запорозької Січі [Електроний ресурс] // https://bizslovo.org/content/index.php/ua/istoriya-nikopolya/135-kozacka-doba/1127-znyschennya-ost-zs.html. - 2014. - 12 января.
6. Стороженко І.С. Структура запорозького війська як першооснова його майстерності [Електроний ресурс] // https://bizslovo.org/content/index.php/ua/istoriya-nikopolya/135-kozacka-doba/335-storojenko-viysko.html. - 2014. - 15 января.

.

..

.

.

У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове