Скіфські кургани

 

 Могили предків

 

Про відношення скіфів до могил своїх предків краще всього розповідає епізод, приведений Геродотом в «Історії». Коли персидський цар Дарій І, який вторгся в скіфські землі, виснажив свої сили, він направив до царя скіфів Ідантірса (Іданфірса) гінця з пропозицією припинити відступ і почати битву або підкоритися, визнавши себе його данником. Вислухавши гінця, Ідантірс відповів: «…Знай, перс, який я: і раніше ніколи не біг я із страху ні від кого з людей, і тепер не біжу від тебе; нині я не зробив нічого нового порівняно з тим, що звичайно роблю в мирний час, а чому я не поспішаю битися з тобою, я і це тобі поясню: у нас немає ані міст, ані засіяної землі, із-за якої ми поспішили б битися з вами з побоювання, що вони будуть узяті і спустошені. Якби конче необхідно було б прискорити бій, то у нас є могили предків: ось і спробуйте розшукати їх і розорити - тоді дізнаєтеся, чи станемо ми битися з вами із-за гробниць або не станемо; раніше ми не битимемося, якщо нам не заманеться...».

 

 

 

Скіфський цар Ідантірс (Іданфірс).

Малюнок Торопа С.О.

 

Курганами зазвичай прийнято називати надмогильні насипи із землі або каменю, найчастіше напівкулястої форми. Звичай споруджувати кургани у скотарських племен виник ще в епоху енеоліту й існував упродовж усього бронзового віку, відбиваючи патріархальний культ, який увесь час ускладнювався. Упродовж віків в розташуванні курганів існував один незмінний принцип, який завжди неухильно виконувався: вони насипалися в степу, але завжди поблизу джерела води.

Спорудження курганів нерозривно пов'язане з культом предків, який займав помітне місце вже в ідеології племен Ямної культури, іноді званих в науковій літературі "племенами давньоямної культурно-історичної спільності" (середина ІІІ - початок ІІ тис. до н.е.). Померлих вони ховали під курганами, зведення яких вимагало зусиль великого колективу. Ряд вчених вважає, що степові кургани сучасного південного сходу України слід розглядати ще і як складні архітектурні споруди. Безумовно, курган - це ще і священне місце! В ході археологічних досліджень було встановлено, що на вершинах деяких курганів з часом стали розміщувати святилища, що свідчить про ускладнення ідеологічних представлень у племен скотарів, які жили в наших степах. Навіть сьогодні на Нікопольщині ще стоять кургани епохи бронзи, які, скоріше за все, фіксували межі родоплемінних територій. До нашого часу такі споруди збереглися в районах сіл Капулівки та Кірове, міста Орджонікідзе і в багатьох інших місцях. Зведення самих ранніх курганів на нашій землі відноситься до бронзового віку, найпізніших - до XIV-XV століть. Серед усіх степових курганів своєю величиною і багатством поховань виділяються скіфські кургани. В IV ст. до н.е. скіфи, як правило, споруджували кургани в місцях свого проживання, в степовій зоні, тому ці величні пам'ятники древньої історії нашого краю нерідко також називають "степовими пірамідами". Вони розташовувалися на високих вододільних ділянках, де з часом виникали цілі курганні некрополі (від грецького necropolis - "місто мертвих"). Вони, як правило, складалися з декількох великих насипів і багатьох курганів середнього і невеликого розмірів. Такі могильники належали певним родовим групам, кочовища яких проходили через ці землі. На Нікопольщині, як і в деяких інших місцях, виділяють цілі курганні групи (наприклад, Капулівки-I, Капулівки-II, Богданівскої збагачувальної фабрики, шахти № 22 та ін.), а територію, яка тягнулася від сучасних кварталів міста Нікополя у напрямі сіл Олексіївка та Капулівка на багато кілометрів археології називають Нікопольським скіфським курганним полем.

 

 

Скіфський курган. Район с. Кірово, Нікопольский район

Фото: Рудоманова О.Є.

 

На території Нікопольського району скіфські кургани часто розташовані поруч як із спорудженими набагато раніше них курганами епохи бронзи, так і з могильниками середньовічних кочівників, які з'явилися в набагато пізніші часи. Усе це наводить на думку про те, що упродовж цілих тисячоліть такі місця вважалися у багатьох народів, які мешкали в наших краях, священними.

 

 

 

 Розташування Скіфських пам'ятників у районі міст Орджонікідзе і Нікополя:
1 - Курганний могильник з 50 насипів на гребені вододілу плато річок Базавлук і Кам'янка (у 1,2 км на захід від Шолоховського водосховища). Висота курганів до 1 м, з півночі розташований курган Слов'янка (Гостра Могила), заввишки 6 м.

Виявлені поховання V-IV ст. до н.е.
2 - Західно-Богданівська група. Поховання IV ст. до н.е.
3 - Курганна група шахти № 22. Поховання V-IV ст. до н.е.
4 - Група Степового кургану. Поховання IV ст. до н.е.
5 - Група Страшної Могили. Поховання V (Чабанцова Могила) - IV ст. до н.е.
6 - Група Завадських Могил. Поховання V ст. до н.е.
7 - Група Лисячої Могили. Поховання V-III ст. до н.е.
8 - Курганний могильник біля с. Нагорне. Поховання бронзового віку і IV-III ст. до н.е.
9 - Група Іспанових Могил. Поховання V-IV ст. до н.е.
10 - Група біля Богданівської збагачувальної фабрики (БЗФ). Поховання IV-III ст. до н.е.
11 - Товста Могила. Поховання IV ст. до н.е.
12 - Група Дідової Могили і Курганна група Лаурки (район с. Ізобільне). Поховання бронзового віку і V-IV ст. до н.е.
13 - Курган Чортомлик. Поховання IV ст. до н.е.
14 - Курганна група в 5 км на захід від с. Чкалове. Поховання бронзового віку і V-IV ст. до н.е.
15 - Курганний могильник на північний захід від с. Покровське (група Сторожової Могили).

Поховання бронзового віку і V-IV ст. до н.е.
16 - Курганний могильник біля с. Капулівка. Поховання бронзового віку і IV-III ст. до н.е.
17 - Курганна група Лисячі Могили (між селами Олексіївка і Менжинське). Поховання IV ст. до н.е.
18 - Нікопольське курганне поле. Поховання епохи бронзи і V-IV ст. до н.е.

 

Найвідомішим з усіх скіфських священних місць, безумовно, вважається яскраво і барвисто описана Геродотом земля Геррос - кладовище скіфських царів. По опису "батька історії" вона знаходилася в місцевості, яка лежить до дніпровських порогів, де протікала річка Герр і мешкав один із підвладних войовничим кочівникам народів, який носив ту ж назву - герри. Ще в другій половині XIX століття багато дослідників були упевнені в тому, що священна земля Геррос знаходилася на території сучасного Нікопольського району.

 

 

Фото: Рудоманова О.Є. 

 

 

Фото: Рудоманова О.Є.

 

 

«Степові піраміди»

 

«Степові піраміди» дають наочне уявлення про багатогранне життя і складну соціальну структуру скіфського суспільства. Починаючи з другої половини ХІХ століття на Нікопольщині були досліджені поховання скіфських царів, знатних і багатих дружинників, жреців-енереїв, рядових общинників, бідноти і рабів.

 

 

Фото: Рудоманова О.Є.

 

Упродовж V-IV ст. до н.е. значно змінився устрій гробниць: замість грунтових ям стали споруджувати підземні приміщення - катакомби, які складалися з глибокої (більше 12 м) вхідної ями і бічної поховної камери, вхід в яку закривався кам'яним або дерев'яним заслоном (іноді навіть розібраними колісницями).

 

 

 

 Скіфський курган IV ст. до н.е.

 

Підземелля гробниці мало протяжність до 10 м і більше. При зведенні великих курганів насип споруджували з пластів нарізаного дерну або з мулких вальків і обкладали по основі каменями. Найвеличнішими були царські кургани, висота яких доходила до 18-22 м.

 

Поховні споруди скіфів у Північному Причорномор’ї (станом на кінець ХХ ст.)

 

Після смерті царя рили велику чотирикутну могилу, а небіжчика бальзамували - витягували нутрощі, заповнювали порожнечі ароматичними травами і намазували труп воском. Померлого царя на траурній колісниці возили по всіх підвладних племенах, а скіфи на знак трауру відрізували собі частину вуха, роздряпували рот, ніс, протикали стрілами ліву руку. Після похоронів над могилою насипали курган, прагнучи зробити його якомога вище.

Скіфські кургани на території Південної України та Росії

 

Скіфи вірили в замогильне життя, тому разом із царем ховали одну з його дружин, виночерпія, кухаря, конюха, слугу, вісника, коней, добірну худобу і заривали золоті судини. Через рік навколо кургану розставляли 50 чучел з княжих коней і прикріплювали до них вбитих слуг.

 

Кургани скіфської знаті - багатометрові земляні насипи з діаметром підстави більше 200 м. Більшість з них відноситься до IV-III ст. до н.е. - періоду найбільшої економічної і політичної могутності скіфів. Поховні споруди складаються з глибокого колодязя - входу і коридорів з підземними нішами - камерами. Знатних скіфів ховали в багатому вбранні - на них надягали масивні золоті шийні гривни (прикраси у вигляді обруча з незімкнутими або ж запаяними кінцями), намиста, золоті сережки, браслети. Одяг, головне вбрання, похоронне покривало були обшиті золотими бляшками з різними зображеннями.

 

 

Загальний план Товстої Могили. IV ст. до н.е.

І - центральна гробниця; ІІ - грабіжницький лаз; ІІІ - бокова гробниця;

ІV-VIII - кінські могили і поховання конюхів; IX - майданчик, де відбувалась тризна;

Х - рів; ХІ - кам'яний кромлех навколо центральної гробниці

 

 

У могилу воїнів-чоловіків обов'язково клали великий набір зброї: залізні мечі, прикрашені золотом, списи, лук із стрілами в спеціальному футлярі (гориті), бронзові панцирі, пояси, шоломи. Частина предметів, знайдених в похованнях скіфських царів і знаті, зроблена самими скіфами, але більшість з них виготовлені грецькими майстрами із міст-колоній в Північному Причорномор'ї, Криму, і навіть в Малій Азії.

 

 

 

Олександропольський курган. Малюнок початку 1860-х рр.

 

Краснокутський курган. Малюнок 1860 р.

 

Коли вмирав рядовий скіф, то небіжчика возили лише до рідних і близьких, кожний з яких влаштовував поминання. Цей обряд тривав 40 днів, після чого відбувалися похорони. Кургани рядових скіфів - невеликі горбики, усередині яких виритий колодязь з катакомбою-нішею для небіжчика. Покладене з ним майно зазвичай складалося із зброї: лука, сагайдака із стрілами, списа, дротика і меча. У виявлених на території Никопольського району похованнях зустрічаються також амфори і чорнолакові канфари. У похованнях простих скіфських жінок зазвичай знаходять невелику кількість прикрас: намисто з пастових намистин, бронзові сережки, персні, браслети, окремі недорогі золоті і срібні прикраси, бронзові дзеркала і інші предмети домашнього побуту. Не раз на Нікопольщині в могилах ськіфянок знаходили і зброю - наконечники списів і дротиків, стріл, залишки дерев'яних щитів й ін. (див. статтю «Скіфські воїтельниці»). У похованнях простих і знатних скіфів нерідко знаходили залишки возів, на яких померлих доставляли до місця поховання.

 

 

 

 

 
Розріз кургану № 11. Група Богданівської збагачувальної фабрики. Нікопольський район

 

У 1965 р. Тереножкіним А.І., Мозолевським Б.М. та іншими археологами проводилися розкопки оточеного могутньою крепідою і ровом кургану Страшна Могила. Під курганом вчені виявили пограбовану в стародавні часи гробницю, в якій знаходилися уламки амфор, дві кістяні рукоятки ножів, фрагменти трьох дротиків, і клинки меча, наконечники стріл, близько 20 золотих бляшок, залишків жертовної їжі. При вході до підземелля  покоїлися останки слуги із залізним браслетом, ножем, горитом із стрілами.

 

 

Страшна Могила. План та розріз кургану

 

У 1969 р. археологічні розкопки в околиці м. Орджонікідзе очолив Мозолевський Б.М. Під його керівництвом у 1970-1971 рр. була досліджена курганна група в районі Шевченківського кар'єру, яка простягнулася безперервним ланцюжком між Завадською і Хоминою балками. Вона складалася з 17 курганів, які відносилися до епохи бронзи і скіфського часу.

 

 

Скіфський курган Товста Могила на початку розкопок. 1970 р.

 

Досліджений у 1971 р. відомим українським археологом Борисом Мозолевським курган Товста Могила - багатющий з усіх відомих в даний час скіфських царських курганів.

 

План бокової гробниці Товстої Могили. IV ст. до н.е. 

І - первісна вхідна яма; ІІ - вторинний вхід до могили;

ІІІ - камера з похованням дівчинки-служниці;

ІV - основна поховальна камера; V - господарська ніша.

1 - поховання жінки; 2 - поховання дитини; 3-5 - поховання слуг;

6 - залишки коліс від катафалків 

 

 

Мозолевський Б.М. Археологічні розкопки кургану Довга Могила. Серпень 1979 р.

Фото надано завідуючим відділом археології НКМ Шатуновим В.В.

Фото: Носенко М.І.

Загальна вага золотих виробів, знайдених у ньому, складає 4,5 кг, що набагато перевищує вагу золота, знайденого в найбагатшому до того кургані - Куль-Обі (Крим).

Без сумніву, головною знахідкою Бориса Мозолевського, що принесла Товстій Могилі й Нікопольській землі всесвітню славу, стала виявлена в центральній могилі золота пектораль - парадна нагрудна прикраса скіфського царя. Нині цей геніальний утвір античного мистецтва зберігається у Києві, в музеї історичних коштовностей України.

 

Вага пекторалі 1150 гр. Діаметр 30,6 см. Три напівкруглих фризи, які утворюють пектораль, заповнені рослинним орнаментом, численними, литими із золота зображеннями людей і тварин.

 

 

 

 

 

 

 

 

Звертає на себе увагу одна деталь - їхні зачіски настільки різні, що можна припускати в них представників різних етнічних груп, які належать до різних племен.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Однією рукою він тримає амфору, а іншою рукою щось стискає. Можливо, він намагається заткнути амфору зі злитим у неї надоєним молоком. Картина завершується птахами, які летять у різні сторони.

 

 

Кожна з мініатюрних скульптурок пекторалі є дійсним шедевром, а вся вона в цілому - неперевершеним витвором невідомого майстра, який жив в одному із грецьких міст-держав Північного Причорномор'я або Криму. Золота пектораль із кургану Товста Могила, швидше за все, була створена на початку або в середині IV ст. до н.е.

До інших видатних скарбів Товстої могили варто віднести поховальне вбрання скіфської цариці (самий багатий з коли-небудь знайдених у царських курганах).

 

Наголовне вбрання жінки (реконструкція). Золото. IV ст. до н.е.

 

І меч із обкладеною золотом рукояттю (його піхви так само вкриті золотою обкладкою з рельєфними прикрасами).

 

 

 

 

Прибуття пекторалі до Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького. Квітень, 2006 р.

Фото: museum.dp.ua

 

 

Adobe Flash Player not installed or older than 9.0.115!

 

Пектораль. Повернення (сюжет телеканалу ІРТ)

 

У 70-х роках ХХ ст. Борисом Мозолевським був досліджений цілий комплекс скіфських поховань в околицях м. Орджонікідзе і с. Гірницьке Нікопольського району. У 1972 р. почалися розкопки Денисової Могили, яка мала висоту 2 м і діаметр близько 40 м. У двічі пограбованому кургані, який відноситься до другої половини IV ст. до н.е., вдалося виявити більше 200 дрібних золотих виробів, фрагментів грецьких амфор і срібного кіліка, деталей кістяного веретена, залізного наконечника списа і бронзових наконечників стріл.

 

 

 

Група Завадських могил. Нікопольський район

 

У тому ж 1972 р. були проведені розкопки Чабанцової Могили (висота - близько 3 м, діаметр - 32 м), оточеною крепідою і кільцевим ровом. У похованні представника скіфської знаті, яке відноситься до V ст. до н.е., археологи знайшли уламки залізного пластинчастого панцира, золоту обшивку чаші, кістяну ручку ножа, наконечник стріли, залишки жертовної їжі.

У 1973 р. наступила черга Першої Завадської Могили (висота - 4,35 м, діаметр - 34,3 м) - кургану V ст. до н.е., оточеного кам'яною крепідою і кільцевим ровом. У пограбованій гробниці дослідники виявили золоті обшивки п'яти дерев'яних чаш, уламки бронзової судини, бронзову і срібну ворварки, а також багатий набір скіфської зброї (залізний клевець, уламки пластинчатого панцира, щита і набірного бойового поясу, наконечники списів і стріл). У 1979 р. у центральній гробниці кургану Малий Чортомлик (висота - близько 2 м, діаметр - 30 м), розташованого у підніжжя кургану Чортомлик, який відноситься до V ст. до н.е., Борисом Мозолевським були виявлені чорнолаковий посуд, золоті і срібні персні, золоті сережки, золотий наконечник гривни і більше 1 000 найрізноманітніших золотих виробів.  У 1979 - 1985 рр. Б.М. Мозолевським, В.Ю. Мурзіним, Р. Ролле проводилися розкопки кургану Чортомлик.

Дослідження скіфських курганів продовжувалися на Нікопольщині і в подальші роки. Зокрема були досліджені скіфські кургани, розташовані на землях колгоспів ім. Богдана Хмельницького і неподалік від с. Шолохово. В них виявили різноманітні прикраси, зброю, уламки посуду, залишки жертовної їжі і т.д.

 

 

 

 

 

Курганна група Чортомлик. Нікопольський район. 70-ті роки ХХ ст.

Фото надано завідуючим відділом археології НКМ Шатуновим В.В.

 

 

 

Нечаєва (Гегеліна) могила

 

На території Нікопольського району знаходиться найвищий в степовій смузі Євразії скіфський курган - Нечаєва могила. Нині його висота складає 15,1 м, а на початку ХХ століття він був на 3-3,5 м вище. У XIX ст. провести розкопки Нечаєвої могили збиралися Забєлін І.Є. і Яворницький Д.І., проте поміщики і великі землевласники Нечаєви, на території володіння яких знаходився курган наполегливо не давали добро на проведення відповідних робіт. В кінці 1943 - на початку 1944 рр. Нечаєва могила опинилася в зоні активних бойових дій. Прагнучи утримати Нікопольський плацдарм за всяку ціну, гітлерівці перетворили курган на добре укріплену вогняну точку. В ході запеклих боїв пануюча над місцевістю висота не раз переходила з рук в руки. Нині на місці кровопролитних битв біля підніжжя стародавнього кургану встановлено пам'ятник радянським воїнам. Цим подіям нікопольські поети-фронтовики присвятили свої вірші.

 

У післявоєнні роки приступити до дослідження Нечаєвої могили планували такі видатні археологи того часу, як Тереножкін А.І. і Мозолевський Б.М., проте розкопки так і не розпочалися. Швидше за все, головною причиною тому стало побоювання за життя людей, адже в стародавньому кургані з часів війни могли залишатися авіаційні бомби і артилерійські снаряди, які не розірвалися.

 

 

 

Нечаєва могила. Нікопольський район. 2010 р.

Фото: Рудоманова  О.Є.

 

Таким чином, Нечаєва могила залишається недослідженою і до цього дня. Цей стародавній курган підноситься над степом, продовжуючи берегти свої таємниці.

 

Іноді Нечаєву могилу також називають Гегеліною. Звідки походить ця назва? У 90-х роках минулого століття завідуючим відділом археології та давньої історії Нікопольського краєзнавчого музею Василем Шатуновим був встановлений факт листування одного з членів родини Нечаєвих із поміщицею Гегеліною. Скоріше за все, Гегеліни були сусідами Нечаєвих, а давній курган знаходився на землі, яка раніше належала їм. Звідси і походить одна з його назв - Гегеліна Могила. Нечаєви могли купити цю землю у Гегеліних ще до другої половини ХІХ ст., після чого за розташованим на ній курганом закріпилося більш пізня та поширена назва - Нечаєва Могила.

 

 

 Зникаюча історія

 

Скіфські кургани... Колись цими величними «степовими пірамідами» захоплювалися всі мандрівники, які побували в наших краях. Великий російський письменник А.П. Чехов був переконаний, що вони простоять ще тисячу років, проте знадобилося лише одне сторіччя, щоб у прямому розумінні цього слова стерти більшість скіфських курганів з обличчя землі. Не випадково ще в кінці ХХ століття Б.Н. Мозолевський відзначав: «Злободенним залишається питання і про реконструкцію досліджених курганів - адже вони - невід'ємна частина нашого степового ландшафту. Степ не може залишатися рівним, як стіл. Там, де це не заважає господарської діяльності, досліджені кургани слід насипати знов, а ті з них, в яких виявлені видатні поховання, перетворити на музеї. Це наш священний обов'язок перед майбутніми поколіннями: ми не маємо права знищувати те, що створене руками наших предків.

Тому найбільшою моєю гордістю є не знахідка пекторалі, а відновлення після дослідження насипу скіфського царського кургану поблизу від станції Жовтокам’янки на Апостоловщині. Це була перша такого роду спроба. Не дивлячись на всі розкопки і руйнування, ми все ще настільки багаті, що навіть не знаємо рахунку своїм багатствам: жодна людина не може сказати сьогодні, скільки стоїть на Україні курганів. І якщо не узятися своєчасно рахувати, то можна дожити до тих часів, коли взагалі рахувати буде нічого. До речі, така біда вже відбулася в деяких західноєвропейських країнах. Зокрема, в Англії і Швеції для відновлення історичного ландшафту почали знову насипати кургани».

 

 

 Курган Драна Кохта до розкопок. Станція Жовтокам'янка. Дніпропетровська область

 

Слова Бориса Миколайовича виявилися пророчими. Так, до недавнього часу ні в одному з районів Дніпропетровської області не було відоме точне число скіфських поховань. Тільки приблизна загальна площа – 500 га і, наприклад, що у Солонянському районі уціліли 320 курганів. Більше 200, за даними обласної прокуратури, розорані за останні декілька років! У Апостолівському і Магдалинівському районах ще кілька років тому було розорано більше 90% курганів. Це при тому, що в нашій області до кінця 2005 р. було досліджено не більше 40% скіфських поховань. Не кращим чином йде справа з охороною історичних пам'ятників і на Нікопольщині. Колись суцільно покриті сотнями великих і малих курганів тутешні простори змінилися до невпізнання. «Степові піраміди» вже давно не є своєрідною візитною карткою нашого краю. Шукачі скарбів другої половини ХІХ - початку ХХ ст., горе-меліоратори епохи розвиненого соціалізму, сучасні «чорні археологи», оснащені за останнім словом техніки - хто тільки не приклав руку до їх знищення!

 

 

Цей багатостраждальний скіфський курган

двічі за останнє десятиріччя зізнавав напади "чорних" археологів. 2010 р.

Фото: Рудоманова  О.Є.

 

Як це не гірко усвідомлювати, більше всіх повинні у зникненні курганів самі мешканці Нікопольського району. Скіфські поховання, які раніше знаходилися на територіях колгоспів, а нині всіляких КСП, ТОВ, ЧП і та ін. розкопувалися десятиріччями. В наші дні вандалами розкрадаються навіть алюмінієві охоронні знаки. Якщо не прийняти відповідних заходів, то всього через пару десятиріч нікопольська земля, дійсно, стане рівною, як стіл. Останні «степові піраміди» безслідно зникнуть, забравши з собою десятки, а то і цілі сотні, нерозкритих таємниць Великої Скіфії. І ніщо більше не нагадуватиме про величні кургани, за які цар Ідантріс і славне скіфське військо були готові битися на смерть з будь-якими завойовниками.

 

 

 

 

 

Робота "чорних археологів" на Нікопольщині. 2010 р.

Фото: Рудоманова  О.Є.

---

Довідка

 

Інші найбільш відомі скіфські кургани Північного Причорномор'я й Криму

 

Куль-Оба (околиці м. Керчі, Крим)

Досліджений у вересні 1830 р. доглядачем керченських соляних озер Павлом Дюбрюксом.

 

План склепу Куль-Оби. IV ст. до н.е.

І - вхід; ІІ - поховання чоловіка; ІІІ - додаткове відділення в саркофазі чоловіка;

ІV - поховання жінки; V - поховання слуги; VI - жертовна їжа; VII - списи; VIII - посуд

 

 

В ході розкопок було виявлене поховання заможного скіфа (можливо царя), у прикрашеному золотими бляшками головному уборі з масивною золотою гривнею (461 г) на шиї й золотими браслетами на руках і ногах. Тут же були знайдені його меч і лук (рукоять, піхви меча, футляр горита обкладені золотими пластинами), обплетену золотою стрічкою рукоять нагайки, точильний камінь у золотій оправі, золоту чашу з карбованим зображенням бородатої голови скіфа й маски медузи Горгони. Поруч лежав кістяк жінки - очевидно, його дружини або наложниці. Вона була похована в розшитому безліччю золотих бляшок убранні, з намистом і масивною золотою гривнею (473 г) на шиї. Її голову прикрашала діадема із золотими підвісками. Підвіски були прикрашені зображеннями голови богині Афіни Партенос у шоломі.

Найвидатніша знахідка Куль-Оби - кругла електрова судина, прикрашена сценами скіфського військового побуту. Нині зберігається у Державному Ермітажі (м. Санкт-Петербург, Росія). Завдяки зображенням на цій судині, вчені вперше одержали уявлення про зовнішній вигляд, одяг і озброєння скіфів. Були підтверджені повідомлення давніх істориків про цей кочовий народ. Повідомлення про скарби Куль-Оби викликали в Криму й Північному Причорномор'ї справжню золоту лихоманку.

 

 

 

 

 

 

Солоха (лівий берег Дніпра, неподалік від м. Нікополя, с. Велика Знаменка)

Курган мав висоту більше 18 м. В 1912-1913 рр. його розкопками керував професор Петербурзького університету Микола Веселовський (1848-1918 рр.).

 

 

 

Веселовський М.І.

Фото: www.rulex.ru

 

Дослідникові вдалося вперше виявити абсолютно не торкнуте й не пограбоване поховання скіфського царя! У царській могилі було знайдено прикрашену пластинами із благородних металів зброю, бронзовий грецький шолом, 6 срібних судин і безліч ювелірних виробів із золота й срібла.

 

 

 

План бокової гробниці Солохи.  IV ст. до н.е.

І - вхідна яма; ІІ - стінка із серцевої глини посеред дромосу;

ІІІ - камера з основним похованням; IV, V - поховання слуг; VI, VII - господарські ніші

 

Найвидатнішою знахідкою Солохи, яка прославилася на весь світ, був золотий гребінець, який лежав у головах царя. Нині він зберігається в Державному Ермітажі (м. Санкт-Петербург, Росія). Вага його становить 294 г, висота 12,3 см, ширина 10,2 см. Гребінь складається з 19 довгих чотиригранних зубів, з'єднаних з фігурами лежачих левів. Над ним скульптурна група, яка зображує трьох воїнів-скіфів, які борються - двох кінних і одного пішого. Один з вершників вже змушений продовжити бій пішим - його поранений кінь лежить на землі, спливаючи кров'ю. Грецький майстер, який виготовив гребінь, постарався передати навіть найменші деталі. Скіфські воїни довговолосі й бородаті. Вони одягнені в характерні скіфські куртки й довгі штани, взуті в м'які чоботи. Двоє воїнів одягнені в захисні панцири, а в кінного скіфа (можливо, царя) - на голові грецький шолом.

 

Гайманова могила (Запорізька область)

Курган мав висоту 8 м, а його діаметр становив 70 м.

 

Гайманова могила до розкопок. с. Балки Запорізької обл.

В 1970 р. він був розкритий і досліджений експедицією Академії наук УРСР на чолі з київським археологом В.І. Бадзилем. При розчищенні, пограбованої ще в стародавності похоронної камери, археологи знайшли не розграбовану схованку. В ній знаходились унікальні вироби із золота й срібла - чаші, кубки, килики, великий срібний хітон із широким золотим орнаментованим розтрубом і золотим наконечником.

 

 

 

 

 

Мелітопольський курган (Запорізька область)

Курган був розташований на північно-західній околиці м. Мелітополя. У 1954 р. він був досліджений експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом А.І. Тереножкіна. У жіночому похованні вдалося виявити близько 4000 золотих прикрас від стародавнього наряду. Чоловіче поховання (скоріше за все знатного скіфа) виявилося вщент пограбованим ще в давні часи, проте в ретельно замаскованій схованці археологи знайшли портупейний пояс з бронзовим набором, обшиту чотирикутними золотими пластинками стрічку і золоту обшивку горіта зі сценами міфу про Ахіла (аналогічну з чортомлицькою).

 

  

 

Прикраси із жіночого поховання. Золото, бронза. IV ст. до н.е.

 

 

Окуття горита. IV ст. до н.е.

 

Хомина Могила (Нікопольський район, Дніпропетровська область)

Курган знаходився всього в 4 км від знаменитого Чортомлика і був досліджений в 1970 р. експедицією під керівництвом Б.М. Мозолевського. Найбільшу популярність Хоминій Могилі принесла центральна гробниця, де були виявлені вуздечки зі срібним і позолоченим набором, кінський нахрапник (срібло з позолотою), ручка чаші у вигляді кабана (золото, срібло), очевидно виготовлені у IV ст. до н.е.

 

 

 

Реконструкція вуздечки з позолоченим набором із Хоминої могили. IV ст. до н.е.

 

 

Набір вуздечкових прикрас. IV ст. до н.е.

 

 

Ручка дерев'яної чаші у вигляді дикого кабана. Золото, срібло. Кінець IV ст. до н.е.

 

 

Кінський нахрапник. Срібло з позолотою. Кінець IV ст. до н.е.

 

Обидва набори вуздечок вразили дослідників своєю незвичністю. Один з них (срібний) був виготовлений з великих прямокутних і круглих пластинок, поспішно покритих зовсім не характерним для Скіфії геометричним орнаментом. Другий (срібло з позолотою) - відрізнявся бляхами із стилізованими зображеннями фантастичних істот. На масивному нахрапнику методом штампування було нанесено двох орлів, які клюють голову лева, а над ними - лева з розкритою пащею. Художні особливості набору вказували на його фракійське походження.

 

 

 

---

Цікаві факти

• Першим розритим в степу курганом стала Лита Могила (Червона Могила), яка знаходилася в 30 верстах від м. Єлісаветграда (нині - Кіровоград). Він був розкопаний в 1763 р. за наказом генерал-губернатора Новоросійського краю О.П. Мельгунова. Знайдені в кургані скарби («мельгуновський скарб») він подарував імператриці Катерині ІІ. Серед них були золота діадема, обкладання піхов і рукоятки меча із зображенням реальних і фантастичних тварин, золоті бляшки і т.д. Цікаво, що всі вони були датовані вченими кінцем VII - початком VI ст. до н.е. або часом походів скіфів до Передньої Азії. Виявити інші скіфські коштовності, які відносяться до цього періоду, археологам поки не вдалося.

 

 Деталь золотих піхов для меча з Мельгуновського кургану

Фото: www.bibliotekar.ru

• Першим виявив скарби Куль-Оби керченський грек, який шукав в околицях міста придатний для будівництва камінь. Випадково він наштовхнувся на склеп, складений з тесаних каменів. Пробравшись в нього, грек був вражений великою кількістю золотих речей. Це відбулося наприкінці грудня 1820 року - майже за 10 років до досліджень Павла Дюбрюкса (Поля Дю Брюкса), який відкрив для всього світу скарби скіфського поховання. Незабаром місцева влада відправила знахідки генерал-губернатору Новоросійського краю графові Ланжерону. У їх числі був масивний шийний обруч з електри (сплаву золота і срібла), прикрашений на кінцях левовими головками, 2 золотих браслети, невелика електрова статуетка. Доля цих знахідок до цих пір невідома! Вважається, що від графа Ланжерона вони поступили до Одеського музею, хоча насправді їх там немає і ніколи не було.

• Дві пари золотих підвісок, виявлених в Куль-обі (Крим, Україна), зроблено так вражаюче тонко, що зображення на них можна розглянути лише через сильне збільшувальне скло. Саме по собі виникає припущення, що майстри, які виготовили їх (вони очевидно жили в одному з грецьких міст-держав), під час роботи користувалися оптичними приладами. До недавнього часу сама думка про їх існування в Стародавню епоху здавалася фантастикою, хоча ще Генріх Шліман знаходив в розвалинах Трої близько 50 лінз. Одна з них особливо виділялася досконалістю  і слідами знайомства з інструментами гравера. Сучасні археологи виявили в Кноссі (о. Крит) цілу майстерню по виробництву збільшувальних лінз, яка відноситься до мінойської епохи. Цілком можливо, що частина виробів цієї майстерні призначалася для експорту.

• Перші повідомлення про незчисленні багатства скіфських курганів викликали справжню «золоту лихоманку». Серед грабіжників ХІХ століття існувало переконання, що виявити багате стародавнє поховання можна за допомогою блискавки. Перед грозою вони виходили в степ, ховалися у заздалегідь приготовані укриття, і під час негоди відзначали місця, куди влучала блискавка. Після грози саме з них починали пошук стародавніх кладів і, що особливо дивно, часто їх знаходили. Особливо сприятливим вважалося влучання блискавки у курган. Це, на думку шукачів скарбів, служило явною вказівкою на те, що курган не розграбований і приховує незчисленні скарби.

• Вивчивши кості тварин (коней, диких кабанів, оленів), виявлених у глибокому рові біля кургану Товста Могила (Нікопольський район, Дніпропетровська область), палеозоолог В.І. Бібікова встановила, що в поминальній тризні брали участь від 2,5 до 3 тис. чоловік. Приблизно така ж кількість людей брала участь у спорудженні насипу кургану, землю для якого возили на возах із заплави річки Солоної, розташованої в 5 км від Товстої Могили. Виходячи з можливостей одного працівника з возом (2 ходки в день по 0,5 м³ землі) археолог Б. Мозолевський підрахував, що на спорудження кургану пішло від 4 до 8 днів.

• Тільки за останні 5 років у Дніпропетровській області археологами виявлено близько 3 тис. давніх курганів, ґрунтових могил, давніх поселень, стоянок і городищ, більшість з яких не має певних візуальних ознак.

• На Нікопольщині і по всьому півдню України з давніх часів спостерігали явища, коли  дикі рослини одного виду (найчастіше, полин і чебрець), що ростуть поряд, утворювали кола правильної форми (діаметром від 30 см до 2 м), а також дуги і напівмісяці. Природа цих аномалій поки не вивчена. Не піддається поясненню і той факт, що місця їх найбільш частих спостережень приблизно співпадають з місцями розташування скіфських курганів і поховань бронзового століття.

 

Місця, де у 2000-2007 рр. спостерігали рослинні аномалії

Карта Торопа С.О.

 

• В Іранському Курдистані (район м. Саккиз) відкрито багатюще поховання скіфського царя, що відноситься до кінця VII ст. до н.е. У ньому було знайдено чимло предметів давньосхідного виробництва, отриманих як здобич, подарунки або дань, а також скіфська зброя, предмети кінської узди, прикрашені в ранньоскіфському звіриному стилі. На думку вчених, саме Іранський Курдистан міг бути опорним пунктом скіфських царів під час їх передньоазіатських походів.

• Пізньоскіфські пам'ятники Крима та нижнього Придніпров'я  (III ст. до н.е - IV ст. н.е.)

 

 

1 - Ак-Кая (Біла Скеля); 2 - Чардакли; 3 - Тайган;
4 - Новокленове; 5 - Аргин; 6 - Нейзац (Красногірське);
7 - Зуйське Верхнє;8, 9 - Зуйські; 10 - Соловьйовка;
11 - Городці; 12 - Толбаш; 13 - Хан-Елі; 14 - Дружне;
15 - Брусилове; 16 - Калинівка; 17 - Сарабуз; 18 - Дмитрове;
19 - Кермен-Кир (Червоне), Фруктове; 20 - Неаполь;
21 - Залісся; 22 - Лозове; 23 - Тахта-Джама; 24 - Піонерське;
25 - Джалман; 26 - Золоте Ярмо; 27 - Добре (Мамут-Султан);
28 - Кизил-Коба (Червона Печера); 29 - Тавель; 30 - Терек-Елі;
31 - Таш-Джарган; 32 - Зміїне; 33 - Розвилка; 34 - Червона Гірка (Сабли);
35 - Довгий Бугор (Сабли); 36 - Бешуй; 37 - Скалисте II і III;
38 - Карагач; 39 - Булганак; 40 - Поштове; 41 - Вілино; 42 - Заяче;
43 - Гора Чабовського; 44 - Альма-Кермен, Завітне; 45, 46 - Балта-Чокрак I і II;
47 - Старосілля; 48, 49 - Топчи-Кой I і II; 50 - Краснозоренське;51,
52 - Усть-Качинські; 53 - Усть-Бельбекське, Бельбек I, II і IV;
54 - Бельбек ІІІ; 55 - Інкерман; 56 - Чорноріччя; 57 - Пісчане (Альма-Тамак);
58 - Усть-Альмінське; 59 - Кизил-Яр; 60, 61 - Кара-Тобе І, ІІ;
62 - Керкинитида; 63 - Чайка; 64 - Терекли-Конрат; 65 - Берегове;
66 - Айрчи; 67 - Південно-Донузлавське; 68 - Беляус; 69 - Кульчук;
70 - Лазурне; 71 - Терпанчи; 72 - Джан-Баба (Мар'яно); 73 - Караджи;
74 - Калос-Лимен (Прекрасна Гавань, Чорноморське); 75 - Білозерка;
76 - Понятовка; 77 - Миколаївка; 78 - Любимівка; 79 - Каїри;
80 - Старошведське; 81 - Червоний Маяк; 82 - Горностаївка;
83 - Консуловка; 84 - Велика Лепетиха; 85 - Саблуковка;
86 - Гановка; 87 - Гаврилівка; 88 - Золота Балка; 89 - Знаменка.

 

• Піздньоскіфські пам’ятники (ІІI ст. до н.е. - IV ст. н.е.) розташовані у Криму та по обом берегам пониззя Дніпра (від гирла до м. Нікополя). Ця територія, за свідченням Страбона, стала називатися Малою Скіфією. Частина скіфського населення перекочувала «за Тиру та Істр» (в область Добруджі). Ці землі також стали називатись Малою Скіфією. На нижньому Дніпрі самим північним і великим городищем було Знаменське - акрополь Кам’янського городища (див. статтю «Скіфська торгівля»). Назви ряду населених пунктів того часу вказує Птоломей (ІІ ст. н.е.): Азагарій, Амадока, Сар, Серим, Метрополь, Борисфен (по берегах Дніпра), Леїн, Сарбак, Ніос (по його рукаву). На початку піздньоскіфського періоду поховання, як і раніше, здійснюються у курганах: найбільш ранні з них датуються ІІІ ст. до н.е.; найбільш пізні - І-ІІ ст. н.е. Потім, у зв’язку з переходом скіфів до оседлого життя, розповсюджуються безкурганні могили, які з ІІ ст. до н.е. повністю переважають. Найбільш раннім з безкурганних могильників є Золота Балка (І ст. до н.е. - початок ІІ ст. н.е.). Під час археологічних розкопок тут були виявлені поховання слідуючих типів: 61 земляний склеп, 5 підбийних, 14 грунтових ям і 3 кам’яних ящики.

 

---