|
|
|
| 17.02.2010 14:51 | |||
|
There are no translations available.
Тороп С.О.
Скіфський одяг
Скіфський одяг відрізнявся вишуканістю і був ідеально пристосований до умов кочового життя і помірного клімату. У побуті скіфів значне місце займали різноманітні вироби зі шкіри, хутра, повсті, шерсті. З цих матеріалів виготовлялися кошми, бурдюки, пояси, головні убори, одяг, взуття і безліч інших речей домашнього вжитку. У курганах скіфського часу на Алтаї, в умовах вічної мерзлоти, збереглися речі зроблені з повсті, шкіри і шерстяних тканин. Вони були виготовлені з великою майстерністю і прикрашені чудовими аплікаціями і вишивками. Багато народів стародавнього світу охоче запозичували у скіфів не тільки окремі елементи одягу, але й навики їх виготовлення. Саме такий процес, на думку ряду дослідників, відображений на знаменитій пекторалі, виявленій відомим українським археологом Борисом Мозолевським в кургані Товста Могила (Никопольський район). У верхньому ярусі пекторалі поміщено зображення двох голих до пояса чоловіків, які шиють хутряну сорочку. Їх обличчя і зачіски настільки відмінні, що можна навіть припустити в них представників різних етнічних груп різних племен (див. статтю «Скіфські кургани»).
Виготовлення хутряної сорочки. Фрагмент верхнього ярусу пекторалі.
Товста Могила. Нікопольський район
Греки навчилися у скіфів носити чоботи, шапки з вухами, штани і шерстяні плащі. Завдяки встановленню торгових зв'язків з багатьма містами-державами Середземномор'я, з скіфським одягом познайомилися й інші народи Європи. Одяг скіфських чоловіків складався з коротких шкіряних каптанів (туго перетягнутих поясом) і довгих щільно облягаючих шкіряних штанів або широких шерстяних шароварів. Каптани носилися хутром всередину. По їх краях розташовувалися узори, а на спині знаходилася орнаментна смуга. Каптани знатних скіфів прикрашалися яскравими вишивками і різноманітними аплікаціями, а парадний одяг розшивався безліччю золотих прикрас. Штани носилися або на випуск, або вправлялися в невисокі, м'які, перев'язані ремінцем біля щиколотки напівчоботи («скіфики»). Нерідко шкіряні штани прикрашалися «лампасами» і різноманітними вишивками. Шкіряний пояс служив для підвішування сагайдака (з лівого боку) і меча або кинджала (з правого боку). Пояси знатних скіфів і дружинників покривалися металевими бляшками. 
Скіф-юнак.
Реконструкція Л. Клочко, П. Корнієнко по знахідкам у кургані біля с. Піски Миколаївської області
Скіфські жінки носили одяг з шерсті, рослинного волокна конопель і шкіри. Наряд скіфянок багато в чому залежав від їх соціального положення. Одяг простих жінок найчастіше складався з довгого плаття, поверх якого носилася накидка. Наряди знатних скіфянок зазвичай розшивалися безліччю золотих пластинок і бляшок. У 1971 р. при розкопках розташованого не далеко від Никополя кургану Товста Могила було виявлено не розграбоване поховання молодої жінки – можливо, скіфської цариці. Її похоронний наряд є найбагатшим з коли-небудь відкритих в скіфських царських курганах. Головний убір був розшитий безліччю крупних золотих пластин, а весь одяг і взуття – золотими бляхами.
Головний убір скіфської цариці.
Товста Могила. Нікопольський район
Шия скіфянки з Товстої Могили була прикрашена масивною золотою гривною (478 г.) з сім'ю фігурками левів на кінцях. На скронях були великі золоті підвіски із зображенням богині, яка сиділа з піднятими руками, а на руках – 3 золотих браслета. Всі пальці похованої були прикрашені золотими перснями, а на один палець були одягнені навіть два персні.
Знатна скіфська жінка.
Реконструкція Л. Клочко, П. Корнієнко по знахідкам у кургані Товста Могила біля с. Чортомлик Дніпропетровської області
Головні убори скіфських чоловіків і жінок, які жили в VI – Ш ст. до н.е. (башлики, калафи, тіари і т.д.) мали найрізноманітнішу форму і висоту. Рядове населення Скіфії носило на лобі шкіряні пов'язки. Так, на пекторалі з Товстої Могили в такій пов'язці зображений скіф, який шиє хутряну сорочку.
Скіф в шкіряній пов'язці. Фрагмент пекторалі.
Товста Могила. Нікопольський район
Найбільш поширеним головним убором, безумовно, був башлик. Судячи по зображеннях, що дійшли до нас, скіфи носили башлики двох типів – із загостреною верхівкою і м'які. У башликах із загостреними верхівками зображені скіфи на вазі з Куль-Оби, у м'яких – Скілур і Палак на рельєфі з Неаполя Скіфського. 
Знатний скіф у башлику із загостреним верхом. IV ст. до н.е.
Малюнок Торопа С.О.
М'який башлик.
Барельєф із зображенням скіфського царя Скілура та його сина Палака. ІІ ст. до н.е.
Башлики першого типу мали сполучені задню і бічні лопаті, доходили майже до плечей і могли сколюватися шпилькою ззаду. Зазвичай виріз і низ обрамляв орнамент з крапок або бляшок. М'які башлики перев'язувалися стрічкою навколо голови, не мали бічних лопатей і відрізнялися верхівкою, яка звисала назад. У VI-V ст. до н.е. переважали повстяні башлики, причому головні убори, прикрашені золотими бляшками, були частиною ритуального одягу жінок-аристократок.
Башлик. VI ст. до н.е.
У IV-III ст. до н.е. переважали башлики із загостреним верхом. Вони залишалися типовими головними уборами жінок середнього достатку, а представники рядового населення носили башлики без прикрас.
У IV-III ст. до н.е. були поширені наступні жіночі ритуальні головні убори: калафи, тіари, клобуки. Скіфський калаф – циліндровий спереду головний убір, збоку мав дугоподібний край (подібно кокошнику), з м'яким закритим верхом і потилицею. Його висота складала 10-16 см. Передня частина прикрашалася рядами золотих пластинок, а ззаду накидалося покривало із золотими бляшками. Скіфський калаф мав шкіряну основу, яка закріплювалася на дерев'яному обручі, що охоплював голову. 
Скіфський калаф. IV ст. до н.е.
Тіара – циліндричний головний убір з твердим верхом і лопатями, які доходили до плечей. Його висота спереду складала 9-10 см.(загальна, до плеч - 25-28 см). Передня частина тіари прикрашалась рядами смужок або бляшок, зверху накидалося покривало із золотими бляшками.
Тіара. IV ст. до н.е.
Клобук - конусоподібний головний убір із загостреним верхом, боковими та задніми лопатями, які доходили до плечей. Спереду його прикрашали трикутна золота пластина, ряди золотих бляшок або намисто. Скіфські клобуки мали різну висоту (нерідко їх доповнювала золота пластина із скроневими підвісками та покривало). Цікаво, що подібні, але тільки чоловічі головні убори відомі у саків, хеттів і греків.
Клобук. IV ст. до н.е.
Найбільш рідкісною і соціально значущою головною прикрасою скіфів були золоті діадеми, які зустрічалися тільки в VI ст. до н.е. Вони мали довжину 66-67 см, носилися на шкіряному або металевому головному уборі і були зроблені у вигляді золотої стрічки (рідше – у вигляді ряду ланцюжків).
Діадема. VI ст. до н.е.
Ритуальні чоловічі головні убори V-III ст. до н.е. найчастіше були представлені гостроверхим повстяним ковпаком з лопатями до плечей і загостреною верхівкою, іноді прикрашеною бляшкою з втулкою. В середині, у підстави вузької частини, убір був прикрашений золотим циліндром – цілим або таким, що складався з рядів пластинок. У IV-III ст. до н.е. були також поширені шоломоподібні і яйцеподібні чоловічі ритуальні головні убори.
Ритуальний чоловічий головний убір. V-III ст. до н.е.
Дитячі головні убори були схожі на жіночі (башлики і клобуки), але у відмінності від них прикрашалися намистами.
Дитячий головний убір. V-IV ст. до н.е.
Виготовленням одягу і інших речей домашнього вжитку в основному займалися скіфські жінки. Рукоділля мало широке розповсюдження в кочовому середовищі. У могилах не тільки простих скіфських жінок, але й цариць (Чортомлик, Нікопольський район) зустрічаються веретена – знаряддя жіночої праці. У знатних скіфянок були «імпортні» (найчастіше – грецькі) веретена з кістяним набором художньої роботи, а у простих – дерев'яні, з глиняним або свинцевим прясельцем – вантажем. Так, при дослідженні кургану № 11 (група Богданівської збагачувальної фабрики, Нікопольський район) був виявлений кістяний набір веретена, що складався з 5 частин. Перший знизу вироб мав вигляд шахової фігури (пішки) з невеликою втулкою в прямо зрізаній підставі. Друга була усіченим конусом, третя – короткий циліндрик, четверта і п'ята – конічні трубочки. Три верхні предмети було прикрашено поясочками циркульного орнаменту. Очевидно, всі вироби були сполучені між собою в певному порядку на круглому дерев'яному стрижні веретена. У цьому ж похованні було виявлено свинцеве прясельце конічної форми з 7 радіальними рубчиками.
 
Кістяний набір веретена і свинцеве прясельце з кургану № 11.
Група Богданівської збагачувальної фабрики. Нікопольський район
Під час розкопок Хоминої Могили (Нікопольський район) було виявлено набірне різьблене кістяне веретено, стрижень якого (діаметром близько 0,8 см) закінчувався зверху простою нарізною фігурою, яка насаджувалася на стрижень в нижній частині. Вал складався з трьох частин – середньої, діжкоподібної та крайніх у вигляді зрізаного конуса. Конуси зверху, знизу та посередині були прикрашені декількома нарізними концентричними жолобками. Загальна висота валу 8,5 см. Знизу на стрижень був надітий наконечник у вигляді подовженого шахового пішака заввишки 3,7 см. На жаль, стрижень веретена знайдений в обламаному вигляді, тому загальну його довжину встановити не вдалося.
Набірне різьблене кістяне веретено.
Хомина Могила. Нікопольський район
Глиняні прясельця широко поширені в похованнях простих скіфянок. Наприклад, в кургані № 13 (група Богданівської збагачувальної фабрики, Нікопольський район) знайдено округле глиняне прясельце діаметром 2,6 см, заввишки 1,5 см і діаметром отвору 1 см. 
Глиняне прясельце з кургану № 13.
Група Богданівської збагачувальної фабрики. Нікопольський район
Таким же поширеним жіночими знаряддями були шила, проколи, голки. У знатних скіфянок (Гайманова могила, Мелітопольський курган) був цілий робочий «несесер» – близько ста шил. Ці знаряддя праці зустрічаються практично в усіх похованнях простих скіфських жінок. Наприклад, залізне шило з кургану № 1 (Капулівка II, Нікопольський район) мало довге вістря та живця, забезпеченого круглим упором. На живцеві збереглися залишки дерев'яної рукоятки, яка зітліла. Довжина шила складала 8 см, вістря – 6,7 см.
Залізне шило з кургану № 1.
Капулівка II. Нікопольський район
Варто відзначити, що скіфські жінки користувалися засобами по догляду за тілом і косметикою. Скіфянки терли об шорсткий камінь тріски кедра та інших хвойних дерев, заливали їх водою, а густою масою, яка утворювалася після цього, натирали все тіло та обличчя. Як відзначав Геродот: «Це додає тілу приємний запах, а наступного дня, після того, як знімуть мазь, шкіра виглядає чистою і глянсовою». Під час розкопок кургану Товста Могила (Нікопольський район) серед особистих речей похованої тут скіфської жінки (можливо цариці) були знайдені рум'яна, білила, і навіть уламки прозорого скляного посуду.
Розкопки кургана Товста Могила. Нікопольський район. 1971 р.
Ілюстрації:
Переклад в електронний вигляд: Бутенко О.П.
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про видатного українського археолога (завдяки якому було відкрито багато скарбів скіфських курганів, у тому числі і знаменита золота пектораль), кандидата історичних наук, а також проникливого лірика, поета тонкої душі Мозолевського Бориса Миколайовича:
У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове
|
|||
| Обновлено ( 28.02.2010 13:48 ) |