Під час сильного весняного розливу Дніпра мешканці Нікополя не раз рятували борсуків, які опинилися у воді, виходжували поранених звірів. Навесні і влітку діти нерідко ловили маленьких борсучків, приносили їх з плавнів додому і навіть намагалися приручити, але такі спроби рідко вінчалися успіхом.

Старожили нашого міста і довколишніх сіл згадують, що у разі небезпеки як дорослі борсуки, так і маленькі борсучки, часто використовували свої кігті для оборони, наносячи ними досить глибокі та серйозні поранення. Варто відзначити, що мешканці Нікопольщини відносилися до борсуків з великою прихильністю і без зайвої потреби не знищували їх, вважаючи вельми корисними тваринами.

До речі, цілком виправдано! Борсуки, дійсно, дуже корисні тварини. Вони знищують багато гризунів та інших дрібних шкідників, а також отруйних змій і слимаків, з великим задоволенням поїдають шкідливих комах і їх личинок.

Борсук – один з найбільших представників сімейства куньїх нашої країни – розміром з невеликого собаку. Довжина тіла найбільш великих і угодованих борсуків доходить до 82-84 см. Зовні вони мало схожі на своїх гнучких витончених родичів, зазвичай здаються повільними і незграбними, але це далеко не так. При необхідності борсуки швидко бігають і вправно хапають здобич.

А ще борсуки – чудові землекопи. Їх нори є системою складних ходів і мають більше 10 виходів, причому камера кубла розташовується на глибині не менш 2 м і на відстані близько 8 м від входу в нору. Щороку невтомні тварини риють нові ходи. Те ж саме вони роблять і у разі небезпеки, одночасно забиваючи землею хід позаду себе, що часто врятовує їм життя. Втім, небезпечних ворогів, за винятком, звичайно, людини, у борсуків, які мешкали в Дніпровських плавнях, не було. Варто відзначити, що борсук – дуже акуратний і охайний звір.

Забарвлення борсука – двобарвне. Спина у них буро-сіра, черево і ноги – чорні, а на щоках розташовуються дві чорні смуги, які проходять через очі і вуха на спину. Тіло у цих звірів товсте і приземисте, шия коротка, морда вузька, а хвіст досить короткий.

Борсук веде нічний спосіб життя, а його раціон в багатьох місцях залежить від пори року. Навесні він їсть різне коріння, яке викопує сильними лапами, знаходить в землі  і гнилих пнях черв'яків та личинок комах, їсть равликів, мишей і жаб. Літом його їжа відрізняється великою різноманітністю – жуки, слимаки, молюски, ящірки, вужі, гадюки, дрібні гризуни, пташенята і пташині яйця. Восени в його раціоні стає більше рослинної їжі – бульб, грибів, плодів і ягід.

Готуючись до зими, борсук сильно жиріє, згрібає в нору опале листя і влаштовує собі м'яке ліжко. Сплячка (з перервами під час відлиги) триває з листопада до другої половини березня. Самка борсука в березні-квітні народжує від 3 до 8 маленьких борсучків, які вже через місяць можуть вилазити з нори.

Розповсюдження борсука у часи Дніпровських плавнів (XIX-початок ХХ ст.)

Борсук відноситься до численної групи тварин, які практично повністю зникли в наших краях після затоплення Дніпровських плавнів. До речі, нині даний вид включений в Червону книгу України і III додаток Бернської конвенції.