Окунь (Perca fluviatilis)

 

Практично в усіх великих і малих річках Дніпровських плавнів зустрічався окунь. У великій кількості він зустрічається в Каховському водосховищі і сьогодні. Зовнішній вигляд і забарвлення цієї риби добре знайомі навіть не найзавзятішій рибалці. Спинних плавників у окуня два. На задньому кінці переднього колючого плавника знаходиться темна пляма - по цій прикметі молодого окуня легко відрізнити від інших, схожих на нього риб. Перший спинний плавник - сірий (дуже рідко - жовтувато-сірий), другий - світло-сірий (рідше - темно-сірий). Грудні плавники - жовті або помаранчеві, усі інші - червоні. Тіло зеленувате або жовтувате, з 5-9 поперечними чорними смугами. Іноді зустрічаються окуні з майже чорним забарвленням. Довжина деяких екземплярів досягає 0,5 м. Розрізняють дві раси окунів, які зустрічаються спільно. Дрібний або "трав'яний " окунь росте повільно. На третьому році життя він досягає ваги 20-30 г, але вже здатний нереститися, а його найбільша вага рідко перевищує 60 г. Великий або "глибоководний" окунь росте швидко і вже в чотирирічному віці досягає ваги 80-100 г. Подальший приріст його ваги в середньому коливається від 50 до 80 г на рік, залежно від умов живлення та середовища.

У річках окунь зазвичай мешкає в глибоких ямах, в місцях з уповільненою течією, а при значній течії вважає за краще триматися за мисом. Часто його можна виявити поблизу паль мостів, затоплених дерев, кущів і корчів, під греблями - в стороні від водного струменя, на тихій зворотній течії. А коли припиняється водоскид, він заходить під настил, наближаючись до місця зливу. Окунь також зустрічається під плотами, які стоять на приколі, під мостами пристаней, біля барж, які довго стоять, під крутими обривами на тихій течії, та у берегів з деревами, навислими над водою. У великих водоймах ця риба любить затони, місцями зарослі водяною рослинністю, де часто збирається в зграї і переслідує мальків інших риб.

Присутність окуня у водоймі легко визначити по поведінці мальків. Вони, рятуючись від окунів, розсипаються на поверхні води в різні боки: вода вкривається брижами, немов від жмені кинутого піску. Зібравшись у велику зграю, окуні переслідують мальків з характерним "плямканням". Мальки ховаються в трав'янистих заростях, а окунева зграя припиняє полювання і повільно розпадається з тим, щоб почати полювати в новому місці.

Нерест окуня відбувається в березні-квітні. Під час нересту риби у великі зграї не збираються.

Свою ікру у вигляді довгих слизових стрічечок вони відкладають біля торішньої рослинності, на невеликій глибині. Висока плодючість, 200-300 тис. і більше ікринок, здатність знищувати ікру та мальків інших риб, робить окуня небезпечним конкурентом більш цінних промислових видів. У колишні роки деякі іхтіологи навіть радили інтенсивно виловлювати його в усіх водоймах.

Після нересту окунь йде до місць літніх стоянок, де знаходиться іноді до початку жовтня. З початком похолодання він поступово збирається у великі зграї і мешкає в середніх та нижніх шарах води. Перед замерзанням річок часто спостерігається значне пересування окуня, причому зграї іноді розпадаються. Після замерзання криги окунь знову збирається в зграї, групуючись за віком. Взимку у водоймах з рівнем води, який змінюється, по мірі його спаду ці риби переходять на глибші ділянки, причому улюбленими шляхами їх пересування служать русла затопленних річок, струмки, бровки ярів і лощин. Річки та озера з поганим кисневим режимом, викликаним гниттям водної рослинності, окунь покидає незабаром після льодоставу та йде у водойми зі свіжою водою. Майже в усіх водоймах взимку при порівняно теплій, рівній погоді спостерігається вихід окуневих зграй на дрібні піщані мілини, з більш рідкісною водною зів'ялою рослинністю. Головним чином підіймається дрібний та середній окунь, а великі риби продовжують залишатися поблизу глибоких місць і підходять до мілини лише зрідка.

Молодий окунь живиться дрібними водними комахами, а підростаючи, стає хижаком, поїдаючи велику кількість ікри та мальків інших риб.

---

Цікаві факти

• У спійманого на глибині 25-30 м і швидко витягнутого на поверхню води окуня шлунок, як правило, вивертається через рот і риба гине. Самостійний поступовий підйом риби з глибини на поверхню їй не шкодить.

• Окунь, щука, плітка, сиги вимітають ікру в короткі терміни, а у сазана, карася, лина, йоржа вона дозріває не відразу і вони метають її частинами. Минь метає ікру при температурі води біля 0^о С, сиги - 1-3^о С, окунь - 7-8^о С, плітка - 10^о С, лящ 12-14^о С, сазан - приблизно 15^о С і вище.

• Багато рибалок розповідають про "хитрих" окунів, які відганяють своїх менш кмітливих товаришів від гачка з насадкою. Скоріше за все такому окуневі вже доводилося побувати на гачку та він на власному прикладі намагається попередити інших.

• У водоймах з несприятливими умовами окунь росте дуже повільно та важить не більше 100-200 г, при нормальних - досягає ваги 1,5-2 кг.

Увага!

• У окуня в період нересту ікра стає отруйною!

---

 

 

Фото: www.biopix.dk

 

 

Фото: Reijo Juurinen 

У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове