Зараз на сайті

Сейчас 278 гостей онлайн
Besucherzahler singles
счетчик посещений



Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Печать E-mail
Історія Нікопольщини - Давня історія
26.07.2009 14:01
There are no translations available.

Тороп С.О.
Біолог, краєзнавець
м. Нікополь, Україна

Біографія

Матеріал надано в авторській редакції

 

Катакомбники розводили вівців-велетнів

 

У листопаді 2006 р. завідуючим відділом археології і стародавньої історії Нікопольського державного краєзнавчого музею Василем Шатуновим були відновлені розкопки кургану епохи бронзи, розташованого в районі с. Капулівки. У одному із стародавніх поховань поряд з людськими останками були виявлені останки вівці, принесеної в жертву більше 4 тис. років тому.
 
 
 
с. Капулівка. Нікопольський район
 
За визначенням співробітника Інституту археології НАН України, палеозоолога Олега Журавльова, «кістки тварини з поховання в Царській могилі належать одній дорослій особині вівці вельми крупних розмірів - висота в загривку 98,5 см. Для катакомбної культури такі розміри цілком характерні, а ось у більш пізні часи, у тому числі і в скіфські, такі вже не зустрічаються або являються величезною рідкістю». Дійсно, в порівнянні зі своїми сучасними одноплемінниками, вівця катакомбників виглядала б справжнісіньким велетнем.

Сьогодні учені вважають, що головний центр приручення і розведення овець знаходився у  степовій області між Каспійським і Аральським морями. Пращуром цих корисних тварин був дикий баран аргалі, одомашнений приблизно за 9 тис. років до нашої ери, а пізніше - інший підвид цього виду баранів - муфлон. Найбільший з сучасних фахівців з історії домашніх тварин, Фредерік Цойнер, професор Лондонського і Оксфордського університетів, вважає, що коза і вівця стали домашніми до того, як людство навчилося землеробству, а їх розповсюдженню сприяли кочові племена, які мешкали на просторах від Каспійського моря до Придніпров'я. До речі, велика рогата худоба була одомашнена пізніше за вівцю і козу. Із згаданого центру домашні вівці потрапили спочатку до Персії, а потім в Месопотамію: «Приблизно в XX столітті до нашої ери в Месопотамії вже були вівці різних порід. Наприклад, такі: винторогі грубововняні, винторогі тонкорунні, тонкорунні з рогами типу «Аммон» (закрученими спіраллю, як у звичайних наших баранів), тонкорунні жирнохвості з рогами типу «Аммон».  
 
Третя з названих порід з Месопотамії розповсюдилася спочатку до Передньої Азії, потрапила до Єгипту, а потім до Європи (Акімушкін І. Світ тварин, 1993 р.). Про те, яку зовнішність, швидше за все, мали вівці, яких розводили катакомбники, можна судити по тих стародавніх зображеннях, які дійшли до нас. Наприклад, по зображенню, що відноситься до часів правління в Давньому Єгипті V династії (приблизно 2500 років до н.е.), яке приведене в цій статті. На ній ми бачимо вівців з довгими хвостами та горизонтально витягнутими, злегка зігнутими рогами - ознакою тривалої доместикації.

 

 
Вівці у Давньому Єгипті. Зображення часів V династії (приблизно 2500 р. до н.е.)
 
Розкопки на території Нікопольського району підтверджують думку про те, що в скотарстві катакомбників провідним напрямом було саме вівчарство. Розселення племен катакомбної культури в степовій смузі (від Волги до Південного Бугу) і відсутність довготривалих поселень (виявлені лише короткочасні поселення пастухів-кочівників, які найчастіше розташовувалися по долинах річок, на високих горбах) наводить на думку про рухомий спосіб їх життя. Ймовірно, він був обумовлений потребою в забезпеченні стад, які збільшувалися, пасовищами. Літом овець переганяли далеко на північ, а взимку - на південь, де в умовах малосніжних зим його набагато легше прогодувати. Якась частина населення, скоріше за все, вела осілий спосіб життя, займаючись землеробством і різними галузями домашнього господарства, але основна маса катакомбників пересувалася разом з худобою по широких степових просторах.
 
 
Племена бронзового віку на території України

 

З розвитком скотарства розвивалися і домашні ремесла (ткання, виготовлення кам'яних знарядь, посуди і т.д.). У похованні поблизу радгоспу «Аккермень» (Запорізька область) були знайдені залишки тканини полотняної системи ткання, забарвленої чорними і червоними смугами. Катакомбні племена виготовляли плоскодонні горщики із звуженою шийкою, і роздутими боками, які прикрашали орнаментом з відтисненням шнура та тасьми, рідше - гребінчастого штампу. У племен Правобережжя Дніпра на посуді зустрічаються схематичні зображення людських фігур. Серед кам'яних знарядь особливе місце займають свердленні поліровані сокири (бойові і колуни) з характерною обробкою поверхні гранями (деякі з них орнаментовані). Оскільки худоба була власністю окремих патріархальних родин виникла потреба в її охороні і озброєнні чоловічого населення.

Свою назву ці племена отримали по характерній формі поховань. Як правило, поховна споруда складалася з вхідної ями, в одній із стінок якої викопували підбивку у вигляді високого куполу, куди клали померлого, в скорченому положенні на боці і посипали охрою.
 
 
 
 
 
Посуд часів пізньої катакомбної культури. Село Капулівка (Нікопольський район)
Фото:
Рудоманов Р.С.

 

Курганна група епохи бронзи під назвою Царська могила знаходиться в районі села Капулівки (Нікопольський район). За відомостями місцевих старожилів, років 30-40 тому висота одного з курганів доходила до 3-4 м, а камені з нього використовувалися під час будівництва іригаційного каналу. На початку 70-х років минулого століття на цьому кургані побував відомий археолог Борис Мозолевський, який назвав його «цікавим для дослідження». Про виявлені тут поховання завідувач відділом археології і стародавньої історії Нікопольського державного краєзнавчого музею Василь Шатунов розповідає наступне: «У одному з поховань нами були виявлені останки чоловіка віком до 40 років і зростом до 190 см. На правій стороні черепа виявлений невеликий (до 1 см) отвір, який носить сліди прижиттєвої трепанації (див. статтю «Нейрохірурги бронзового віку»). Останки знаходилися в скорченому положенні і були посипані охрою - фарбою червонуватого або коричневого кольору, що складається з гідроокису заліза з домішкою глини, яка використовувалася в ритуальних цілях. Зазвичай вона символізувала відродження, вічне життя. Все це дозволяє припустити, що представники цієї культури вірили в життя після смерті. У іншому похованні ми виявили останки чоловіка віком близько 30 років. Його зріст, ймовірно, доходив до 180 см. Він лежав в скорченому положенні на лівому боці. Характерна особливість - відсутність лівої руки (до плеча). Нами було виявлено ще одне поховання, але виявити вдалося тільки череп. Швидше за все, воно було знищене народом, який з'явився в наших степах в пізніший час.
 
 
 
Василь Шатунов під час археологічних розкопок поблизу с. Капулівка.
Нікопольський район. 2007 р.
Фото: Рудоманова О.Є.
 
Смерть одного з похованих, найімовірніше, наступила внаслідок отриманої важкої травми. Можливо, він втратив руку під час бойових дій. Щодо іншого, можна лише сказати, що трепанація не могла послужити причиною смерті, бо при уважному огляді черепа легко виявити краї отвору, що зажили. Це означає, що після трепанації він жив досить тривалий час. Ми сподіваємося, що в ході розкопок вдасться отримати інформацію, яка поповнить наші знання про світогляд людей, які мешкали на просторах Нікопольщини близько 4 тис. років тому. Ймовірно і виявлення нових нюансів в поховальних обрядах різних народів, їх звичаях і культурі. До речі, в Нікополь нами було привезено 6 стел з кромлеха (стародавньої культової споруди), з яких 4 є антропоморфними, а 2 - у вигляді бичачих голів. З цих стел на прилеглій до музею території ми плануємо відтворити фрагмент кромлеха, для того, щоб кожен нікопольчанин зміг доторкнутися до історії нашого краю».
 
 
 
Шатунов В.В.
Фото: Рудоманова О.Є.
 

Довідка

Кромлех (від бретонського cromlech) - культова споруда з великих, окремо стоячих кам'яних глиб у вигляді круглих або квадратних огорож, часів неоліту та бронзового віку.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кромлєх. Околиця с. Капулівка. Нікопольський район. 2007 р.
Фото: взято із відео сюжета Рудоманова Р.С.


 
 
Цікаво, що питання про те, звідки з'явилися племена катакомбної культури на сучасній території України, поки що остаточно не вирішено. Одні дослідники вважають, що катакомбна культура є продовженням ямної культури. На думку інших, катакомбники переселилися з Середземномор'я. Деякі вчені упевнені, що культура цих племен сформувалася в передкавказьських степах. Висновок, зроблений антропологами для ряду дослідників опинився безвтішним: племена катакомбної культури за своїм фізичним типом далекі від ямних племен і, таким чином, не пов'язані з ними…
 
 
 
Розкопки в районі с. Капулівка Нікопольського району. 2008 р.
 Фото: архів НДКМ
 

Довідка

Ямная культура - археологічна культура кінця енеоліту - початку бронзового віку, поширена в 2-ій половині III - початку II тис. до н.е. в степовій смузі Східної Європи (від Уралу до Дунаю) та лісостепу (до широти Києва і Воронежа). Свою назву отримала від характеру поховань - в ямах під курганним насипом. Племена ямної культури займалися скотарством і землеробством, а також полюванням та рибальством. Найбільш розвинені домашні ремесла - гончарство, ткання, виготовлення кам'яних знарядь праці і зброї. Високого рівня досягла будівельна справа, пов'язана із зведенням оборонних споруд і жител. Ямним племенам була відома також металообробка.

У кургані Сторожова Могила (біля Дніпропетровська) виявлені залишки найдавнішого воза. Етнографічні риси матеріальної культури ямних племен: глиняні горщики яйцеподібної форми (прикрашені відтисненнями шнура і гребінчастого штампу), кістяні молоточкоподібні шпильки і намиста, підвіски-амулети з іклів хижаків.
 
 
Цікаві факти

  • У неолітичних могильниках на півдні України виявлені кам'яні навершя булав, які є не тільки зброєю, але й символом влади. Ці знахідки свідчать про зростаючу владу чоловіка в родовому колективі і ознакою інституту родових старійшин. Вельми характерно, що населення місцевостей, де були знайдені булави, займалося скотарством, розвиток якого, як відомо, є однією з найважливіших умов посилення патріархальних відносин.
 
 
Кам'яні навершя булав з Маріупольського і Нікольського могильників
 
  • Антропоморфні стели - перші схематичні скульптурні зображення людини. У племен степової смуги України вони з'явилися вже в середині III тис. до н.е.

 
Антропоморфна стела (вигляд спереду і ззаду). Село Керносовка Дніпропетровської обл.

  • Племена ямной культури мали зв'язки з Середземномор'ям і Кавказом. Так, у ямному похованні поблизу с. Старогорожене (Миколаївська область) був знайдений кинжал, близький до аналогічної зброї з Сачхерських могильників (Грузія).
  • На одному з поселень племен культури багатовалікової кераміки (XVII-XV ст. до н.е.) знайдені єгипетські намиста, а у IV шахтовій гробниці Мікен виявлений псалій з шипами, подібний до тих, які були широко поширені у багатоваліковців. Ці знахідки дають підстави припустити наявність широких зв'язків східно-европейських племен епохи бронзи з Мікенською цивілізацією та Давнім Єгиптом.

 

Ілюстрації:

  1. Акимушкин И.И. Мир животных : Насекомые. Пауки. Домашние животные. - М. : Мысль, 1990. - 462 с.
  2. История Украинской ССР. Т. 1. - К. : Наукова думка, 1981. - 496 с.

 

Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.


На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про видатного українського археолога (завдяки якому було відкрито багато скарбів скіфських курганів, у тому числі і знаменита золота пектораль), кандидата історичних наук, а також проникливого лірика, поета тонкої душі Мозолевського Бориса Миколайовича:
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:
 
 
Обновлено 27.02.2018 12:35
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting