Погонич (Porzana porzana)

Плаває цей птах дуже рідко та й літає взагалі погано. Зате серед прибережних хащ бігає він просто неперевершено. У разі небезпеки ховається у високій траві або злітає, часто смикає хвостом, завдяки чому стає помітним біле підхвістя. Розміром погонич трохи більше шпака. Верх тіла у нього оливково-бурий, з дрібними білими плямами і рисками. Горло та шия спереду сірі. Низ голубувато-сірий, з світлими та темними смугами з боків тіла. Ноги зелені. Дзьоб короткий, червоний біля основи та жовто-зелений на кінці. У молодих погоничів сірі тони замінюються рудуватими. Ці птахи ведуть прихований спосіб життя, а найбільш активними вони стають у сутінках та вночі. В цей час дня, а також вранці, на берегах річок і болот можна почути різкий голос погонича: «Уїть-уїть-уїть». Вдень же ці птахи мовчазні.

Після відпочинку в жаркій Африці погонич повертається на батьківщину в середині квітня. Своє гніздо вони споруджують на землі серед чагарників прибережної рослинності, вистеляючи його сухими стеблинками і мохом. Кладка складається з 6-9 світло-бурих, з коричневими плямочками, яєць (в кінці травня). Приблизно через 3 тижні на світ з'являються пташенята. Харчуються погоничі дрібними безхребетними (молюсками, черв'яками, комахами) і водними рослинами. В кінці вересня – на початку жовтня вони відлітають на зимівлю.

 

 

Місця гніздування погонича у часи Дніпровських плавнів (XIX – початок XX ст.)

У часи Дніпровських плавнів погоничі гніздилися по берегах багатьох річок, озер та болот. Після будівництва Каховського водосховища цей вид став на Нікопольщині нечисленним. У 2001-2003 рр. окремі випадки гніздування погонича відмічалися неподалік від с. Червоногригоровки та в Марганецьких плавнях.

 

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове