Гуска сіра (Anser anser)

Завдяки дуже виразній формі дзьоба, усіх гусеподібных птахів іноді називають ще і пластинчатодзьобими. Як і журавлі, сірі гуси - вісники довгоочикуваної весни. У часи Дніпровських плавнів місцеві жителі пов’язували повернення цих птахів з прийдешнім настанням теплих днів, а їх відліт - зі швидкими холодами і паморозками. І завжди було приємно бачити в бірюзовому небі зграї гусей, які вишикувалися стрункими шеренгами або трикутниками. Кожну зграю сірих гусей завжди вів досвідчений ватажок. Як і усі пролітні птахи, вони з року в рік летіли одними і тими ж шляхами.

 

За спогадами старожилів, після зимівлі і дальнього перельоту сірі гуски часто поверталися на початку березня виснаженими і дуже голодними. Знайшовши в степу смуги прибраного осінню хліба, вони починали літати на них, збираючи зерна, які залишилися. Зовні гуска сіра дуже схожа на домашню гуску, а її оперення має сіро-бурий колір. Підстава дзьоба оточена дуже вузькою білою смужкою. Білого кольору і нігтик дзьоба. Лапи і дзьоб мають коричневий колір. Нижні криючі пір'я крил білого кольору. На черевці розкинуті чорні плямочки неправильної форми, з яких утворюються як би поперечні смуги. Оперення гусаків і гусок однакове, але гусаки завжди значно більші. Різними також є голоси гусок і гусаків. Сірі гуски відносяться до довговічних птахів – деякі особини живуть до 32-35 років.

Гніздяться сірі гуски, як правило, в річкових плавнях, а також на великих ставках і озерах. Свої гнізда вони влаштовують в чагарниках очерету або осоки. Сірі гуски є різко вираженими моногамами: самець, який парується з гускою, не розлучається з нею все життя. Кладка складається з 4-6 жовтувато-білих яєць (в кінці березня – на початку квітня), з яких через місяць з'являються пташенята. Самець не бере участі у висиджуванні молодняку, але у вирощуванні і охороні потомства від ворогів його роль дуже велика. Коли підростає молодняк (у другій половині літа), зграйки сірих гусок починають літати на навколишні поля. Там, де цих птахів гніздиться особливо багато, вони навіть заподіюють значний збиток сільському господарству. Сірі гуски – дуже ненажерливі істоти! У весняну пору вони від'їдаються на ріллі до 5-6 кг. Літом у птахів, вбитих мисливцями при поверненні з хлібних полів, зоб і кишечник бувають так набиті, що зерна буквально випирають з дзьоба. Їжа сірих гусок зазвичай складається з рослинних кормів: зерен, злаків, свіжих трав і водної рослинності. Молоді птахи охоче поїдають молюсків (навіть досить великих беззубок і перлівниць), личинки різних комах, коників і дрібних ракоподібних. Під час перельотів, коли гуски затримуються на морському узбережжі, основу їх раціону складає тваринна їжа.

Сіра гуска добре плаває, пірнає і пересувається по землі, може довго стояти на одній нозі. Вважається дуже обережним птахом, особливо в зграях.

За виняткову обережність і добре організовану сторожову службу їх зазвичай не люблять мисливці. Так само, як лебеді і качки, гуски при годуванні у воді приймають вертикальну позу – головою вниз. Всі гуски відчайдушно захищають свою територію від непрошених гостей. Особливо люто вони кидаються на прибульців під час періоду гніздування. Доросла гуска може запросто перебити руку людині і серйозно покалічити собаку.

Політ сірої гуски – швидкий, з нечастими, але сильними помахами крил. Під час польоту вона видає гучні звуки, схожі на «гаганг». Вже на початку вересня дорослі птахи разом з молодняком, який підростає, починають готуватися до відльоту. Багато видів гусаків зимують на узбережжі Чорного моря.

У часи Дніпровських плавнів сірі гуски гніздилися в Кінських і Базавлукських плавнях. Під час сезонних перельотів в нашій місцевості також зустрічалися: велика білолоба гуска (Anser albifrons), піскулька (Anser erythropus), гуменник (Anser fabalis)

 

 

Білолоба гуска (Anser albifrons) та піскулька (Anser erythropus)

 

 

 

 

 

і нині занесені до Червоної книги України та Росії білощока казарка (Branta leucopsis) – район річки Скарбної (1928, 1936, 1945 рр.),

 

 

 

Білощока казарка (Branta leucopsis)

 

червоновола казарка (Rufibrenta ruficollis) – озеро Прогной (1929, 1936, 1940, 1941 рр.), озеро Яєчне (1940, 1945, 1949 рр.), річка Базавлук (1951, 1953, 1954 рр.).

 

 

Червоновола казарка (Rufibrenta ruficollis)

 

 

 

 

 

---

Цікаві факти

• Більшість сучасних вчених вважають, що гуски були свійськими птахами ще в часи неоліту. У Європі і багатьох районах Азії була одомашнена сіра гуска (від неї походить абсолютна більшість всіх сучасних порід домашніх гусок), в Єгипті – нільська гуска, в Китаї – гуска-сухоніс. В історичний час домашніх гусок розводили в усіх країнах Європи, Азії і Північної Африки, а в Давній Греції вони були присвячені богині Афродиті.

• Всім відома старовинна приказка: «Гуски Рим врятували». Її передісторія така. На початку IV ст. до н.е. племена галлів, заселивши північ Італії, вирушили на Рим, розгромили римське військо, пограбували і спалили місто. Лише добре укріплений і розташований на високому пагорбі Капітолій їм не вдалося захопити з першої спроби. Войовничі прибульці обклали його з усіх боків і готувалися до нового штурму. Одного разу вночі передові загони галлів забралися на Капітолійський пагорб. Ні варта, ні собаки не помітили їх, але гуски, ледве почувши ворогів, розкричалися і підняли справжню тривогу. Римські воїни прокинулися, відбили атаку і примусили галлів відступити. Сторожів та собак римляни розіпнули на хрестах, а до гусок з тієї пори стали відноситися з великою повагою.

• Коли Юлій Цезар на чолі великого війська ступив на землю Англії, він побачив у місцевих мешканців велику кількість гусок. Їх не забивали, не їли і розводили лише як священних птахів.

• Давні слов'яни вважали диких гусок посланцями богині весни і рятівниками дітей, які потрапили в біду. Відгомони цих вірувань знайшли своє віддзеркалення в українській народній казці про Івасика-Телесика, якого рятує від підступної змії дика гуска.

• Гусяча печінка (до 1 кг вагою) – дуже цінний поживний продукт! У деяких країнах Європи гусаків спеціально годують зерном, щоб  у них збільшилася печінка, яка йде на знамениті гусячі паштети.

• Гірські гуски з Центральної Азії здійснюють переліт над вершинами Гімалаїв (найвищих гірських хребтів в світі),  прямуючи до своїх зимовищ в Північній Індії і Бірмі. Щоб минути гірські вершини, птахам доводиться підніматися у польоті на неймовірну висоту – 8 000 м. На такій висоті літають лише сучасні турбореактивні літаки!

• Гірські гуски зазвичай гніздяться щільними колоніями у відкритій місцевості на висоті до 5 000 м.

• Дорослі канадські казарки часто наглядають за пташенятами інших батьків, доглядаючи за декількома десятками гусят. Деякі гуски мають «ясла» з сотнею пташенят!

---

 

 

Фото: Miguel Bugallo 

 

 

Фото: Richard Bartz

 

 

 Фото: www.redbook.ru

 

 

Фото:  Diliff

 

 

Фото:  Diliff