|
|
|
| 29.11.2009 00:00 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
There are no translations available.
Тороп С.О.
В’язь (Leuciscus idus)  У ХІХ столітті російський іхтіолог Л.П. Сабанєєв вважав, що в’язь - «безперечно одна з найбільш відомих риб». На жаль, принаймні нинішні нікопольські рибалки вам цього нізащо не скажуть. Та й про що можна вести мову, якщо навіть рибалки зі стажем почали забувати, як ця «найбільш відома риба» виглядає. А в часи Дніпровських плавнів навіть місцеві хлопчиськи могли не тільки відрізнити в’язя від плітки або головеня, але й розповісти в якому місці і у яку пору року цих риб краще ловити. На самому початку ХХ століття в літню пору нікопольці ловили в’язів біля плотів, барж, суспільної й платної купальні, у районі всіх пристаней (особливо біля Хлібної й Вантажної). Вважалося, що подібні місця на Дніпрі приваблювали цих риб найбільше. На піщаних обмілинах річкових закрутів їх, як правило, не було, за винятком ранньої весни. Зате в більш глибоких місцях, що буяли подмоїнами, урвищами, уступами й іншими нерівностями дна вони могли бути. У місцях, де перекат закінчувався порогом, за яким йшла глиниста яма з уповільненим плином, присутність в’язя визначали як «досить ймовірне». Міг приваблювати в’язів окремий кущик або який-небудь камінь серед обмілини, що викликав місцеві вири, а також лежачі у воді корчі й гілки дерев. На ділянках з піщано-гальковим або глинистим ґрунтом в’язя можна було піймати частіше. Ловлю цієї риби починали ранньою весною, під час спаду води до її повного просвітління. Саме в цей час в’язи йшли на нерест. Особливо вдалим лов був у малих ріках, які впадали у Дніпро - Скарбній, Лапинці, Конці, Бокаї й інших.
Рятувальна станція біля купалень. Нікополь
Хлібна пристань. Нікополь
Вантажна пристань. Нікополь
Зазвичай в’язь досягає ваги 2,5-2,7 кг, але при сприятливих умовах його вага може доходити до 6 кг. Дрібних в’язів (вагою до 400 г) практично у всіх місцях перебування цих риб називають підв’язками. Анальний плавець у в’язя - виїмчастий (іноді зрізаний), хвостовий - зрізаний. Верхня половина тіла темна, нижня - срібляста або золотиста. Черево біле. Спинний і верхня частина хвостового плавця - темні, нижня частина хвостового плавця - малинова. Всі інші плавці - червоні або малинові. Нерестяться в’язи у квітні при температурі води 7-8о С: великі в’язи нерестяться першими, дрібні - на 1,5-2 тижня пізніше («коли лист на березі стане завбільшки із двокопієчну монету»). Нерест відбувається в місцях, які заливаються весняною полою водою, але там, де повіні не буває, риби йдуть на нерест у невеликі ріки. Але якщо таких у цій місцевості немає - у меліоративні канали...
В’язь - риба зграйна і зазвичай тримається невеликими зграйками. Лише великі особини воліють триматися поодинці. Після нересту риби йдуть у більш глибокі місця з уповільненою течією. Будучи всеїдною рибою, в’язь харчується практично всіма невеликими мешканцям прісних водойм: від дрібних рослинних і тваринних організмів (планктони) до дрібних риб. Молоді в’язи їдять комах і їхніх личинок, молюсків, пагони водної рослинності. Досягши ваги 400-500 м, вони починають поїдати дрібну рибу. Свою їжу вони відшукують в основному покладаючись на зір або нюх.
Фото: Esox Lucius
Фото: Steffen Zienert
Переклад в електронний вигляд: Бутенко О.П.
Дізнатися більше про в'язя Ви можете тут:
У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Обновлено ( 02.12.2009 12:23 ) |